4 грудня, у двадцять п’яту Неділю після П’ятдесятниці Божественну літургію та всеношну напередодні у соборі Різдва Богородиці звершив настоятель собору протоієрей Михаїл Терещенко. Також цього дня Православна Церква відзначає свято Введення у храм Пресвятої Владичиці нашої Богородиці і Приснодіви Марії – одне з головних дванадцяти свят церковного року. Від цього дня за богослужінням починають лунати катавасії (ірмоси) Різдва Христового.
За богослужінням було піднесено особливі прохання і молитви за припинення війни та багатостражденний український народ.
Сьогодні під час богослужіння ми чули причту про людину, яка назбираючи багато багатства, сказала собі, – їж пий веселись, адже цього багатства вистачить тобі на все твоє життя. У відповідь на це Господь йому сказав, безумець, цієї ночі ти помреш, і кому залишиш те що маєш.
Звичайно, з Святого письма ми знаємо багато випадків, коли люди мали багатство і це не заважало їм благочестиво жити. Наприклад праведний Іов, маючи величезну кількість багатства, ще в старому заповіті, виконував всі добродії. Також Авраам, Давид, Соломон та багато інших праведників, яким багатство не заважало досягнути Царства Небесного.
Отже не багатство зробило цього багача безумним. Безумним його зробило неправильне відношення до багатства. Він говорить до себе, їж пий веселись, адже цього багатства тобі вистачить на довго. З цих слів ми бачимо, що для нього багатство було способом задовольнити свої потреби, свої страсті. Звичайно він міг те багатство, використати по інакшому, наприклад, бачачи кого себе бідних, допомагати їм. Але він не знав нічого більше крім власного задоволення. Саме це зробило його безумним.
Тому братія і сестри. Усвідомлюючи це все, будемо пам’ятати про смерть, Пам’ятати про суд Божий, і жити так, щоб на Страшному Суді ми почули голос Божий, – Прийдіть благословенні Отця Мого, наслідуйте царство, уготоване вам від створення світу.
Введення у храм Пресвятої Богородиці
У спасительні дні, що передують святу Різдва Господа нашого Ісуса Христа, хочеться більш щиро вознести молитви до Преблагословенної, Котра є Джерелом нашої радості і спасіння, Котра послужила великій Тайні Боговтілення.
В акафістному піснеспіві Церква символічно називає Богоматір Зорею, яка провістила Сонце, тобто нашого Спасителя, Променем розумного Сонця, Світилом незаходимого Світла, оскільки Божа Матір просвіщає нас світлом Сина Свого, просвіщає усіма шляхами і засобами. Згадаємо про один з них – святий храм.
У житті Приснодіви Марії храм Божий був невід’ємною частиною великого приготування до Богоматеринства. Коли Пресвятій було три роки, батьки, праведні Іоаким і Анна, виконуючи дану Богові обітницю, привели отроковицю у Храм. Там Діву Марію зустрів первосвященик Захарія. Виконуючи веління Боже, він увів Її у Святая Святих, місце, куди раз на рік міг входити лише первосвященик. У храмі Богоотроковиця перебувала в спілкуванні з Ангелами, там же було виткано ту Божественну тканину, котрою належало огорнути Господа.
У тому святому місці Пречиста Діва віддалилася від гріховної скверни і наблизилася до ангельського світу заради заспокоєння в Бозі. Тому введення Діви Марії у храм є образом іночеського посвячення, прийняття ангельського образу. Через деякий час Первоінокиня перевершить цей ангельський образ, бо Вона стане Богоматір`ю, „чеснішою Херувимів і славнішою без порівняння Серафимів”. Тож тільки святий храм гідний був стати Її оселею. Пречиста Діва освятила Собою образ іночеського предстояння перед Богом. Старозавітній храм був єдиним богоносним місцем на землі, як „скінія присутності Божої”, як дім Божий. Тут людина зустрічалася з Господом. Слава Божа наповнювала скінію і храм Соломонів. Святая Святих містила ковчег Завіту, огорнений крилами Херувимів, де чути було голос Божий (Числа, 7, 89). Водночас старозавітній храм був прообразом грядущого богоявління у світ. Істинним місцем богопоселення, храмом Божим мала стати сама людина. І ним стала Діва Марія – вмістила Невмістимого.
Сама ж Богородиця є храмом у Храмі, його істинна Святая Святих, одухотворений Божий ківот. Поява Діви Марії у храмі знаменувала собою межу обох Завітів, Старого й Нового. Вона завершила перший і відкрила другий. В особі Пресвятої Богородиці знаходиться таке місце на землі, куди може прихилитися небо.
Але, роздумуючи про небесне, не будемо забувати і про земне. Пріснодіва була і є людиною, і Її служіння також було людським.
Пренебесна висота досягалася Дівою Марією жертовним шляхом. Його вказав для усіх нас Божий Син. Пріснодіва пройшла цей жертовний шлях: спочатку батьки принесли в жертву Богу Пречисту Діву, а потім уже Сама Богоотроковиця принесла власну жертву – дочірню любов до Храму, Свою чистоту і непорочність.
Введенням у храм Богородиця закликає і нас усіх прийти до цієї святині. Як і Вона, ми повинні приносити в жертву свою молитву і любов.
Багато дів супроводжували Божу Матір у священну оселю – Божий храм. До цієї процесії, яку очолила Преблагословенна Діва, приєднуються у віках всі християни, бо християнське життя – це і є безперервний рух до храму і через храм – в Небесний Єрусалим.
Підготовлено за матеріалами сайтів “Українська православна церква”
Идет загрузка ...