Галерея

Божественна літургія у неділю 26 листопада, святителя Іоанна Златоуста

26 листопада, у двадцять п’яту Неділю після П’ятдесятниці та день вшанування пам’яті святителя Іоанна Златоустого Божественну літургію та всеношну напередодні у соборі Різдва Богородиці звершив настоятель собору протоієрей Михаїл Терещенко. Після завершення літургії настоятель собору протоієрей Михаїл Терещенко від імені духовенства та приходу привітав отця Іоанна Ігнатка з Днем Ангела! На завершення проповіді, отець Михаїл благословив всіх на піст,

За Літургією посилено помолились про Україну, її народ, владу та військо, щоб Господь дав Свій мир нашій землі та милість знедоленим. Перед літургією було відслужено акафіст святителю Іоанну Златоустому.

В Євангельському читанні сьогодні чули притчу Іісуса Христа про доброго самаритянина.

Різдвяний піст – це останній багатоденний піст року. Він починається 28 листопада за новим стилем і закінчується 7 січня.

Різдвяний піст припадає на зимовий час. Він призначений для освячення четвертої пори року таємничим оновленням духовної єдності з Богом і підготовкою до святкування Різдва Христового.

Різдвяний піст встановлений для того, щоб ми до Різдва Христового очистили себе покаянням, молитвою і постом, щоб з чистим серцем, душею і тілом могли благоговійно зустріти Сина Божого, який явився в світ, і щоб окрім звичайних дарів і жертв принести Йому наше чисте серце і бажання слідувати Його вченню.

ПРИТЧА ПРО МИЛОСЕРДНОГО САМАРЯНИНА

Один єврей,законник,бажаючи виправдати себе (бо євреї вважали “ближніми своїми” тільки євреїв, а решту людей зневажали), запитав Ісуса Христа: “А хто ж мій ближній?”
Щоб навчити людей вважати своїм ближнім усяку іншу людину, хто б це не був, з якого б народу не походив і якої б віри не був, а також щоб ми мали співстраждання і милосердя до всіх людей, подаючи їм посильну допомогу в їхній біді й нещасті, Ісус Христос відповів йому притчею.
Один чоловік ішов з Єрусалима до Єрихона і потрапив до рук розбійників, які забрали в нього одяг, побили його і пішли, залишивши його ледь живим.
Випадково тією дорогою ішов єврейський священик. Він подивився на нещасного і пройшов мимо.
Так само і левит (єврейський духовний служитель) був на тім місці; підійшов, поглянув і пішов далі.
Потім тією ж дорогою їхав самарянин (євреї зневажали самарян настільки, що не сідали разом за стіл, навіть намагалися не розмовляти з ними). Самарянин, побачивши побитого єврея, зглянувся над ним. Він підійшов до нього, перев`язав йому рани, полив їх оливою й вином. Потім посадив його на свого осла, привіз у готель і там піклувався про нього. А на другий день, від`їжджаючи, він дав господарю готелю два динарії (динарій – римська срібна монета) і сказав: “Подбай про нього і, якщо витратиш більше цього, то я, коли повернусь, віддам тобі”.
Після цього Ісус Христос запитав законника: “Як ти думаєш, хто з цих трьох був ближнім для людини, яка потрапила до рук розбійників?”
Законник відповів: “Той, який змилосердився над ним (тобто самарянин)”.
Тоді Ісус Христос сказав йому: “Іди і ти роби так само”.

(Див.: Лк 10, 29–37).

Притча про милосердного самарянина, крім прямого і ясного змісту – про любов до всякого ближнього, має ще, як вчать святі отці, інший, непрямий, глибокий і таємничий зміст.
Людина, яка йде з Єрусалима в Єрихон, є ніхто інший, як наш праотець Адам, а в його особі і все людство. Не встоявши у добрі, позбувшись райського блаженства, Адам і Єва мусили покинути “Єрусалим небесний” (рай) і відійти на землю, де їх одразу ж спіткали скорботи й усілякі біди. Розбійники – це сили бісівські, які позаздрили невинному стану людини і штовхнули її на путь гріха, позбавивши наших праотців вірності заповіді Божій (райського життя). Рани – це виразки гріховні, що ослаблюють нас. Священик і левит – це закон, даний нам через Мойсея, і священство в особі Аарона, які самі по собі не могли спасти людини. Під милосердним самарянином слід розуміти Самого Ісуса Христа, Який для зцілення наших немочей, у вигляді олії і вина, дав нам Новозавітний Закон і благодать. Готель – Церква Божа, де є все необхідне для нашого лікування, а господар готелю – пастирі і вчителі Церкви, яким Господь доручив турботу про паству. Ранковий вихід самарянина – це з`явлення Ісуса Христа після воскресіння, а також і Його вознесіння, а два динарії, дані господарю готелю, – це Божественне Одкровення, яке зберігається через Писання і Святе Передання. Нарешті, обіцянка самарянина на зворотному шляху завітати знову в готель для остаточного розрахунку – це вказівка на друге пришестя Ісуса Христа на землю, коли Він “віддасть кожному за ділами його”
(Мф 16, 27).

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *