21 листопада, у двадцять другу Неділю після П’ятдесятниці та день собору Архистратига Михаїла та усіх небесних Сил безплотних, благочинний Козелецького округу протоієрей Михаїл Терещенко молитовно відзначив свій день Ангела і звершив Божественну літургію в соборі Різдва Богородиці. Радість свята розділили священики з різних благочинь.
По завершенні літургії священство парафіяни та гості привітали з днем тезоімеництва протоієрея Михаїла та побажали доброго здоров’я і Божої допомоги в його нелегкому пастирському служінні.
На останок протоієрей Михаїл висловив слова подяки священникам та всім присутнім за теплі та щирі привітання і побажання.
За богослужіння були піднесені особливі молитви про припинення епідемії та про лікарів, які борються за життя і здоров’я хворих.
У своїй проповіді отець Михаїл сказав: «Ми чули в сьогоднішньому євангельському читанні про те, що до Ісуса Христа наблизився чоловік, якого звали Яір. Він був начальником синагоги, і припав до Ісусових ніг, став просити Його завітати в будинок, щоб зцілити його дочку – їй було дванадцять років, і вона вмирала. Ісус Христос погодився, відгукнувся на його прохання. По дорозі в будинок Яіра Господь, звертаючись до учнів, запитав: «Хто до Мене доторкнувся, бо Я відчуваю, силу, яка йде з Мене?» Жінка, яка доторкнулася до Ісуса, зрозуміла, що їй не сховатися, зізналася, що вона вже дванадцять років страждала від важкої хвороби і весь свій маєток, всі свої гроші витратила на лікарів, але не отримала полегшення. Почувши про Ісуса Христа, вона вирішила для себе, що їй неодмінно треба зустрітися з Ним і хоча б доторкнутися до Нього – і вона зцілиться. І коли ця жінка повідала про це народу привселюдно, то Христос сказав їй: «Дерзай, дочко! Віра твоя спасла тебе».
Слідуючи далі, натовп наблизилася до будинку Яіра, назустріч їм вийшли слуги і сказали Яіру: «Померла твоя дочка, не турбуй Учителя». На що Ісус Христос знову ж відповідає: «Не сумнівайся, але вір, і врятована буде твоя дочка». І дійсно, коли вони входять в будинок Яіра, то всі навколо говорили, що дівчинка померла. Але Ісус суперечить: «Ні, не вмерла вона, але спить». І оточуючі стали сміятися з Нього. Тоді Він виганяє всіх людей, які перебували в кімнаті, де лежала дочка Яіра, і залишає трьох апостолів, батька і матір. І, звертаючись уже до дівчинки, каже: «Дівице! Встань!» – і дівчинка негайно встала. Він попросив дати дівчинці поїсти. Тоді дійсно всі повірили в це чудо, а Учитель звелів не розповідати про це нікому.
Ми бачимо, що Господь здійснив два випадки зцілення: воскресив померлу дівчинку і зцілив жінку, яка дванадцять років страждала від важкої хвороби кровотечі. У першому випадку ми бачимо, як начальник синагоги припав до ніг Ісуса, не соромлячись навколишнього народу. У другому випадку ми бачимо, що жінка, оточена натовпом людей, насилу протиснувшись до Ісуса Христа, тільки доторкнулася до Його одягу – і отримала зцілення.
В обох випадках, що Господь говорить їм? «Вірте!». Яка молитва виходила з серця цих людей, що Господь не відкинув її, але відгукнувся на цю молитву? Дійсно, не кожен з нас може так молитися. Але в якісь хвилини фізичної або духовної немочі, коли поруч з нами якесь велике горе, напевно, кожна людина може себе так налаштувати, щоб всім серцем почати благати Господа – і така молитва не може бути не почута.
Не потрібно думати, що Бог творив чудеса тільки в далекому минулому, а в наш час вже не творить. Господь перебуває поза часом і залишається незмінним навіки. Він і в наш час творить чудеса за молитвами тих, хто має віру. Біда наша в тому, що мало у нас віри, і рідко зараз зустрінеш людину, що має її.
Найчастіше ми віримо теплохолодності, тільки сподіваємося (може, вийде) – і, звичайно ж, не отримуємо. Тільки лише коли ми доходимо до того стану, в якому були Яір і кровоточива жінка, коли нам нема на кого і ні на що сподіватися, наше серце знаходить підставу лише в Бозі і Господь приходить в наше життя. Віра – це те, що робить для нас можливим присутність Бога в нашому серці і зміна Ним нашого життя. Будемо молити Бога, щоб Він допоміг нам зміцнитися у вірі і чесноті».
Собор Архистратига Божого Михаїла
Святкування Собору Архистратига Божого Михаїла та інших Небесних Сил безтілесних встановлено на початку IV століття на Лаодикійському Соборі. Тоді ж було засудджено єретичне поклоніння Ангелам як творцям і правителям світу і затверджено їх православне шанування. Дата відзначення теж не випадкова: листопад — 9-тий місяць від березня (з якого в давнину починався календарний рік), відповідно до числа 9-ти чинів ангельських. 8-й день місяця вказує на майбутній Собор всіх Сил Небесних у день Страшного Суду Божого, який святі отці називають «днем восьмим», бо після віку цього, лік у якому звершується седмицями днів, настане «день осьмий», і тоді «прийде Син Людський у Славі Своїй і всі святі Ангели з Ним» (Мф. 25, 31).
Над усіма дев’ятьма чинами ангельськими поставлений Господом святий Архангел Михаїл. Архангели – це Божі благовісники. Вони допомагають зрозуміти таємниці духовності, пророцтв і Божої волі, зміцнюють у людях віру, просвітлюють розум світлом Євангелія. Архістратига Михаїла вшановуть як головного Архангела. Його ім’я згадується і в Старому, і в Новому Заповітах; при цьому, як правило, у Старому Заповіті імена Ангелів не фігурують, однак ім’я святого Архангела згадано декілька разів у кінці Книги пророка Даниїла (Дан.10: 13, 21; 12: 1). У Писанні він іменується «князем», «вождем війська Господнього» як головний борець зі злом, що існує у світі, звідси його церковне «ім’я» — Архістратиг, тобто старший воїн, воєначальник, поставлений над усіма ангельськими чинами. Михаїл у перекладі з єврейської означає «хто, як Бог», або «хто рівний Богу». З цього приводу св. Григорій Великий зауважує, що в той час як інші Ангели посилаються, щоб принести людям якусь звістку, Архангел Михаїл являє свій меч щоразу, коли повинна проявитися чудесна сила Божа.
За переданням, коли одержимий гординею Люцифер (у перекладі з латини — «світлоносний» або «ранкова зірка», Денниця) — віддалився від Бога настільки, що став джерелом зла, і потягнув за собою третину Ангелів, кажучи: «зійду на небо, вище зір Божих поставлю престол свій …, буду подібний до Всевишнього» (Іс. 14: 13 — 14), Архангел Михаїл перший закликав усі небесні безтілесні сили, котрі не піддалися згубному прикладу, до боротьби з диявольською спокусою: «Хто подібний до Бога? Ніхто, як Бог!». Він зі своїм військом здобув перемогу в битві проти Люцифера і його бісів (занепалих Ангелів), які були «скинуті в пекло, в глибини пекла» (Іс. 14:15). Це протиборство між добром і злом дотепер триває на землі, всі люди є його учасниками.
Святий Архангел Михаїл найчастіше зображується у військових обладунках зі списом або мечем у руці, бо і після перемоги в піднебесній битві Архістратиг не перестає боротися за славу Бога і за справу порятунку людського роду.
Підготовлено за матеріалами сайтів “Азбука віри”
Идет загрузка ...