Божественна літургія у неділю 5 вересня

За богослужінням були піднесені особливі молитви про припинення епідемії та про лікарів, які борються за життя і здоров’я хворих.

Проповідуючи на землі Євангеліє Царства Божого, Господь Іісус Христос повчав народ прикладами – простими, доступними, зрозумілими для кожної людини.
Тільки що ми чули притчу Христа, в якій Він уподібнює Царство Небесне царю, який побажав звести рахунки зі своїми рабами – боржниками.
У пана було багато облагодіяних ним боржників. Але ці люди згодом забули, кому і чим вони зобов’язані. Настав час, і пан зажадав повернути борг. Тоді йому привели найбільшого боржника, і оскільки він не мав чим заплатити, то пан наказав продати його і дружину його, і дітей, і все, що він мав, і сплатити борг (Мф. 18,24-25). Боржник той впав до ніг господаря і просив: “Пане! Потерпи ще трохи, я віддам тобі все” (Мф. 18,26). Господар змилосердився, відпустив його і простив йому борг. Не встиг прощений вийти з двору, як зустрів уже свого боржника, схопив його і почав душити, кажучи: “Віддай все, що ти винен”. Він не слухав благання боржника і кинув його до в’язниці, поки він боргу не верне. Ті, хто бачив це, засмутилися, вони пішли до пана і розповіли йому, що було. Тоді пан закликає його і каже: “Злий рабе! весь борг твій я простив тобі, бо ти впрохав мене; і тобі належало помилувати товариша твого, як і я над тобою змилувався” (Мф. 18,32-33). І віддав його для стражника, поки йому не віддасть всього боргу.

Притчу цю завершив Господь словами: “Так само й Отець Мій Небесний учинить із вами, якщо не простить кожний із вас від серця свого братові своєму гріхів його” (Мф. 18,35).

Під паном в притчі мається на увазі Отець Небесний, що роздає блага всім людям. Боржники – це люди, кожен з нас.

Отець Небесний дав нам життя і все необхідне для життя. Він зміцнює нас дарами благодаті Духа Святого. Ми завжди в боргу перед Богом, ми Його вічні боржники, і свій борг ніколи не зможемо віддати сповна. Господь хоче, щоб, отримавши добро, ми творили добро іншим у відповідь і, будучи багатими у Бога, збагачували інших. Він не вимагає від нас занадто багато, так як знає наші людські слабкості. Замість усіх дарів Господь просить у нас серце наше: “Сину, дай мені серце твоє” (Притч.23,26). Господь приймає серце смиренне, сповнене любові та милосердя. Тому кожна людина, щоб не уподібнитися до євангельського боржника, все життя повинна працювати над чистотою свого серця. Творення цієї чистоти є творенням нашого спасіння. Чим серце наповнене, те кажуть наші уста. Від змісту серця будується наше життя. Що гніздиться в серці, то буде проявлятися і зовні. Ось чому у відповідь на всі отримані нами благодіяння ми зобов’язані віддати Богові своє серце.

Серед інших обдарувань Господь дав людині почуття і відчуття святості. Він хоче, щоб ми були святі, як святий він, Господь Бог наш (Лев. 11,44-45). Він хоче, щоб ми були досконалі, як досконалий Отець наш Небесний (Мф.5,48). А ми забуваємо про святість і досконалість, живемо в безпечності і в гріху. Ми забуваємо про те, що сатана, будучи світлим ангелом, згрішив і за те був скинений Господом в пекло. Згрішили перші люди – і були вигнані з раю. Згрішили сучасники Ноя – і Господь вразив їх потопом. Грішили содомляни – і Господь їх поїдає вогнем. Впадав у гріх іудейський обраний народ – і Господь уразив його війнами, вигнанням, полоном. Перед нашими очима безліч прикладів Старого і Нового Завіту, які можуть служити для нашого повчання.

Господь дав нам приклад і дар милосердя: “Будьте ж милосердні, як Отець ваш милосердний” (Лк.6,36). Господь попереджає, що суд буде без милості над тим, хто не виявив в житті своєї милості (Мф.6,14-15; Іак.2,13). Почуття милосердя – один із великих дарів Божих, про який запитає нас колись Суддя.

Безліч обдарувань покладено в серця наші Господом. Ми ж – Його боржники, забуваючи Його терпіння і милосердя до нас, буваємо нетерплячі й немилосердні до інших.

На закінчення нинішнього євангельського повчання Господь говорить, що Отець Небесний, якщо ми не будемо прощати від серця ближнім своїм, вчинить із нами так, як вчинив євангельський пан з невірним і лукавим боржником, кинувши його в темницю, поки не віддасть борг.

Будемо ж керуватися заповітами Христа Спасителя навіть тоді, коли нам здасться дивним або нелогічним: як це – на образу не відповідати образою, як це – не вчинити з людиною так само погано, як вона із нами. Якщо Христос вчить нас милосердствувати за кожну людину, за прикладом Отця Небесного, значить, це потрібно для нашої користі, для користі наших ближніх, для слави Отця Небесного.

Поступаючи по заповіді Христа, ми зможемо серце наше зробити вмістилищем Божественної благодаті, щоб без сорому і каяття совісті принести його в дар Богу, щоб віддати вічний боргу. Пам’ятаймо, що того, хто прощає, прощає Господь, люблячого полюбить Отець Небесний, того, хто милує, помилує Небо.

Підготовлено за матеріалами сайту «Українська правослана церква».