Сьогодні, 25 липня у п’яту Неділю після П’ятдесятниці, Свята Православна Церква вшановує пам’ять чудотворної ікони Божої Матері «Троєручиця». Божественну літургію та всеношну напередодні у соборі Різдва Богородиці звершив настоятель протоієрей Михаїл Терещенко.
На сугубій єктенії були піднесені особливі молитви про припинення епідемії та про лікарів, які борються за життя і здоров’я хворих.
Започаткування цієї особливої іконографії пов’язано з епізодом із житія преподобного Іоанна Дамаскіна. Під час виникнення у Візантії єресі іконоборства, підтримуваної імператором Левом III Ісавром, Іоанн написав три трактати на захист шанування ікон і направив їх імператорові. Лев Ісавр розлютився, але нічого не міг зробити, тому що Іоанн не був підданим його імперії, а жив у Дамаску, будучи міністром при дворі халіфа.
Щоб перешкодити Іоанну писати праці на захист ікон, імператор вдався до наклепів. Від імені Іоанна було складено підроблений лист, в якому Іоанн нібито пропонував імператорові свою допомогу в завоюванні сирійської столиці. Цей лист і відповідь на нього імператора були спрямовані халіфу. Іоанна відсторонили від посади та покарали, відсікши кисть правої руки, яку повісили на міському майдані.
Через деякий час Іоанн отримав відсічену руку назад і, зачинившись у себе, приклав кисть до руки і став молитися перед іконою Богородиці. Згодом він заснув, а прокинувшись, виявив, що рука дивним чином приросла. У подяку за зцілення Іоанн приклав до ікони зроблену зі срібла руку. Третя рука стала відтворюватися на багатьох копіях цієї ікони, що отримала найменування «Троєручиця».
Святий ніколи не розлучався з чудотворною іконою. Так образ опинився в палестинському монастирі святого Сави, де Іоанн трудився до самої смерті. У XIII столітті ікона опинилася в Сербії, а після завоювання країни турками була чудесним чином перенесена на Афон під стіни Хіландара. Одного разу ченці бачили біля воріт обителі ослика, на чиїй спині лежав святий образ. Ченці помістили спочатку його біля вівтаря, але він, за переказами, перемістився на ігуменське місце.
Сам монастир Хіландар теж пов’язаний з Сербією. Він заснований 1198 року сербським архієпископом Савою і його батьком Стефаном Неманею. У цей час тут проживає близько 70 сербських ченців. Бібліотека обителі містить близько тисячі рукописів і понад 20 тисяч друкованих книг.
Святкування на честь ікони Божої Матері «Троєручиця» відбувається 25 липня за новим стилем (11 липня за старим стилем).
Идет загрузка ...