Сьогодні, 21 жовтня, у двадцять першу Неділю після П’ятдесятниці, Божественну літургію та всеношну напередодні у соборі Різдва Богородиці звершив настоятель протоієрей Михаїл Терещенко.

Коротко про Сьомий Вселенський Собор

Вселенські Собори – зібрання Предстоятелів і представників усіх Помісних Церков , що скликаються для позбавлення влади єресей і затвердження істин віровчення , для встановлення правил , обов’язкових у всій Церкві, і для вирішення питань, що мають загальноцерковну важливість.

На цих Соборах були присутні голови помісних Церков чи їх офіційні представники , а також весь єпископат , який представляв свої єпархії . Догматичні та канонічні рішення Вселенських Соборів визнаються обов’язковими для всієї Церкви. Для засвоєння Собором статусу «Вселенський» необхідна рецепція, тобто перевірка часом, і прийняття його постанов усіма помісними Церквами. Траплялося, що під жорстким тиском імператора або впливового єпископа учасники Соборів приймали рішення, що суперечать євангельській істині і церковному Переданню, з часом такі Собори Церквою відкидалися .

Вселенський Собор є єдиним верховним авторитетом у вселенської Православної Церкви з питань віровчення і законодавства і, по дії через нього і в ньому Святого Духа, має властивість непогрішності; визначення, і правила Вселенського Собору простягаються на всі Помісні Церкви і на всі часи.

Всього було сім Вселенських Соборів (325-787 рр.).
1 . Нікейський
2 . Константинопольський
3 . Ефеський
4 . Халкидонський
5 . Константинопольський 2-й
6 . Константинопольський 3-й
7 . Нікейський 2-й.

СЬОМИЙ ВСЕЛЕНСЬКИЙ СОБОР

Сьомий Вселенський Собор відбувся в 787 році в місті Нікеї за імператриці Ірини (вдови імператора Лева Хозара), і в ньому брали участь 367 отців.

Собор було скликано проти іконоборчої єресі, яка виникла за 60 років до Собору, за грецького імператора Лева Ісавра, який, бажаючи навернути магометан у християнство, вважав за необхідне знищити вшанування ікон. Ця єресь тривала за його сина Костянтина Копроніма й онука Лева Хозара.

Собор осудив і відкинув іконоборчу єресь і визначив – ставити і покладати у св. храмах, разом із зображенням Чесного і Животворчого Хреста Господнього, і святі ікони, шанувати і віддавати їм поклоніння, підносячись розумом і серцем до Господа Бога, Божої Матері і святих, на них зображених.

Після VII Вселенського Собору гоніння на святі ікони знову були відновлені наступними трьома імператорами: Левом Вірменином, Михайлом Бальбою та Феофілом і майже 25 років хвилювали Церкву.

Шанування св. ікон було остаточно відновлено і затверджено на Помісному Константинопольському Соборі в 842 році, за імператриці Феодори.

На цьому Соборі, з вдячності Господу Богу, Який дарував Церкві перемогу над іконоборцями та всіма єретиками, встановлено свято Торжества Православ’я, що належить святкувати в першу неділю Великого посту і що відзначається й дотепер у всій Вселенській Православній Церкві.

Підготовлено за матеріалами сайтів  “Азбука віри”