Галерея

Божественна літургія 26 березня у четверту неділю Великого посту. Преподобного Іоанна “Ліствичника”

26 березня, у Неділю четверту Великого посту, Божественну літургію в соборі Різдва Богородиці звершив настоятель протоієрей Михаїл Терещенко.

Після читання святого Євангелія, отець Михаїл розповів вірянам про четверту неділю Великого посту, яка присвячена згадці про книгу преподобного Іоанна Ліствичника «Ліствиця», яка описує шлях духовного вдосконалення християнина. «Ліствицею» – сходами на Небо є Божественна любов. Від її підробок, справжню любов відрізняє дух смирення, зазначив архіпастир. За богослужінням було піднесено особливі прохання і молитви за припинення війни та багатостражденний український народ.

ЧЕТВЕРТА НЕДІЛЯ ВЕЛИКОГО ПОСТУ – ПРИСВЯЧЕНА ПАМ’ЯТІ ПРЕПОДОБНОГО ІОАННА СИНАЙСЬКОГО, АБО “ЛІСТВИЧНИКА”

У богослужінні четвертої седмиці Великого посту Церква розповідає високий приклад постницького життя в особі подвижника VI століття преподобного Іоанна Лествичника. З 17 до 80 років він подвизався на Синайській горі і в своєму творінні “Лествиця раю” зобразив шлях поступового сходження людини до духовної досконалості по лествиці душі, що веде від землі до місця вічної слави. Таких ступенів в “Лествиці” нараховуться 30, за числом років земного життя Спасителя до Його сходження на хресну дорогу служіння роду людському.

Про походження Іоанна Лествичника майже не збереглося відомостей. Існує переказ, що він народився близько 570 року і був сином святих Ксенофонта і Марії, пам’ять яких святкується Церквою 26 січня. У віці шістнадцяти років Іоанн прийшов у Синайський монастир. Наставником і керівником преподобного став авва Мартирій. Через чотири роки Іоанн прийняв постриг. Один із присутніх при цьому, авва, передбачив, що він стане великим світильником Церкви Христової. Протягом 19-ти років Іоанн трудився в послухові своєму духовному отцю. Після смерті авви Мартирія преподобний Іоанн обрав усамітнене життя, віддалившись у безлюдне місце, що називалося Тола, де провів 40 років у мовчанні, пості, молитві і покаянних сльозах. Не випадково у “Лествиці” преподобний Іоанн так говорить про сльози покаяння: “Як вогонь спалює і знищує хмиз, так чиста сльоза омиває всі нечистоти, зовнішні і внутрішні”.

У преподобного Іоанна був учень, чернець Мойсей. Одного разу наставник наказав своєму учневі наносити в сад землі для грядок. Виконуючи послух, інок Мойсей через сильну літню спеку приліг відпочити в тіні великого каменя. Преподобний Іоанн Ліствичник знаходився в цей час у своїй келії і відпочивав після молитовної праці. Раптово йому з’явився чоловік поважного вигляду і, розбудивши святого подвижника, з докором сказав: “Чому ти, Іоанне, спокійно відпочиваєш тут, а Мойсей знаходиться у небезпеці?” Преподобний негайно прокинувся і став молитися за свого учня. Коли його учень повернувся ввечері, Іоанн запитав, чи не сталося з ним щось погане. Чернець відповів: “Ні, але я був у великій небезпеці. Мене ледь не розчавив величезний уламок каменю, який відірвався від скелі, під яким я опівдні заснув. На щастя, мені здалося уві сні, що ти кличеш мене, я схопився і кинувся бігти, а в цей час величезний камінь із шумом впав на те саме місце, з якого я втік…”.

Обдарований високим проникливим розумом, наділений глибоким духовним досвідом, він із любов’ю повчав всіх, хто приходив до нього. Одного разу до нього прийшли люди, і через заздрощі стали дорікати йому в багатослівності, яку вони пояснювали пихатістю. Преподобний Іоанн наклав на себе обітницю мовчання, щоб не подавати приводу до осуду, і мовчав упродовж року. Заздрісники усвідомили свою помилку і самі звернулися до подвижника з проханням не позбавляти їх духовної користі від бесіди.

Приховуючи свої подвиги від людей, преподобний Іоанн іноді усамітнювався в печері, але слава про його святість поширилася далеко за межі місця подвигів, і до нього невпинно приходили відвідувачі всіх звань і станів, які жадали почути слово повчання і порятунку. У віці 75-ти років, після сорокарічного подвижництва на самоті, преподобний був обраний ігуменом Синайської обителі. Близько чотирьох років управляв Іоанн Ліствичник святою обителлю Синая.
Знаючи про мудрість і духовні дарування преподобного Іоанна, Раїфський ігумен від імені всіх ченців своєї обителі просив написати для них “як дороговказ для охочих йти до Небесних врат…” Преподобний, який відрізнявся скромністю, спочатку зніяковів, але потім із послуху взявся до виконання прохання Раїфских ченців. Своє творіння Іоанн так і назвав — “Лествиця”, пояснюючи назву наступним чином: “Спорудив я драбину сходження … від земного у святая…, як образ тридцяти років Господнього повноліття, знаменно спорудив ліствицю з 30 ступенів, по якій, досягнувши Господнього віку, опинимося праведними і безпечними від падіння”. Мета цього творіння — навчити, що досягнення спасіння вимагає від людини нелегкої самовідданості і посилених подвигів. “Лествиця” передбачає, по-перше, очищення від гріховної нечистоти, викорінення пороків і пристрастей у ветхій людині; по-друге, відновлення в людині образу Божого. Хоча книга була написана для ченців, будь-який християнин, що живе в світі, отримує в ній надійного путівника для сходження до Бога.

Приклади, що наведені в “Лествиці”, служать взірцем дбайливості про своє спасіння, що необхідне кожній людині, яка бажає жити благочестиво, викладені у письмовій формі, думки преподобного Іоанна, складовий плід багатьох і тонких спостережень його над своєю душею і глибокого духовного досвіду, є керівництвом і хорошим посібником на шляху до істини і добра.

Ступені “Лествиці” — це сходження з сили в силу на шляху прагнення людини до досконалості, яка не водночассі, але тільки поступово може бути досягнена, бо, за словом Спасителя, “Царство Небесне здобувається силою, і ті, хто докладає зусилля, здобувають його” (Мф. 11: 12).

Після чотирьох років управління обителлю, преподобний повернувся до усамітнення і безмовності і незабаром спочив у Господі.

Підготовлено за матеріалами сайту «Православ’я в Україні»

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *