Галерея

Божественна літургія у неділю, 12 березня, Друга неділя Великого посту, пам’ять святителя Григорія Палами

12 березня, у другу неділю Великого посту Свята Православна Церква відзначає Собор усіх преподобний отців Києво-Печерських, що почивають у Ближніх (Антонієвих) і Дальніх (Феодосієвих) печерах та святителя Григорія Паламу, архієпископа Фессалонікійського, літургію в соборі Різдва Богородиці звершив настоятель протоієрей Михаїл Терещенко. Перед літургією було прочитано акафіс Страстям Христовим. За богослужінням було піднесено особливі прохання і молитви за припинення війни та багатостражденний український народ.

Одразу після літургії, було звершено вечірнє Богослужіння з чином Пасії.

Окрім перехідного святкування пам’яті преподобних отців Києво-Печерських, Церква також має вшанування пам’яті двох окремих Соборів преподобних: Києво-Печерських отців у Ближніх (28 вересня) та Дальніх печерах (28 серпня).
Слово Собор означає зібрання. Так, ми сьогодні вшановуємо саме зібрання, великий сонм подвижників Печерського монастиря – не одного чи двох, а більше двохсот святих Божих, які входять до Собору преподобних Печерських. На чолі Собору стоять преподобні Антоній і Феодосій Києво-Печерські – засновники чернечого життя на Русі.

У другу неділю Великого посту Православна Церква згадує одного з великих богословів – святителя Григорія Паламу, архієпископа Фессалонікійського. Про започаткування вшанування святого, його житіє та богословські праці читайте у матеріалі Інформаційно-просвітницького відділу УПЦ.

Історія Церкви не зберегла прямих свідчень чому пам’ять святителя Григорія Палами пов’язується з другою неділею Великого посту. Однак непрямим свідченням цієї причини може стати грецький оригінал богослужбових молитов і піснеспівів у день пам’яті святителя.

Культура візантійського письма була дуже високою, у богослужбових піснеспівах часто використовувалися складні поетичні форми, і досить часто така форма як акровірш – спеціально підібране поєднання перших літер у віршах, які йдуть підряд. Таке поєднання літер становить ціле слово.

Грецькою мовою в богородичних піснеспівах неділі Григорія Палами можна прочитати акровірш «ГЕОРГІЙ». Відомо, що богослужбовий канон Григорію Паламі був створений у середині XV ст. і що ім’я Георгій до постригу в чернецтво носив один з найвідоміших православних богословів того часу – патріарх Константинопольський Геннадій II Схоларій. При цьому відомий ще один канон святителю Григорію, безсумнівно написаний патріархом Геннадієм з акровіршем «Схоларій». Ця підстава дозволяє припустити, що саме встановлення пам’яті свт. Григорія Палами у неділю, наступною за неділею Торжества Православ’я, належало патріарху Геннадію Схоларію і мало на меті підкреслити відмову Православної Церкви від запропонованої на Ферраро-Флорентійському Соборі унії з католицтвом й інших спокус того часу.

Житіє святителя

Святитель Григорій Палама належить до числа останніх візантійських богословів і Отців Церкви, він жив незадовго до падіння Константинополя під ударами турків – наприкінці XIII – напочатку XIV століття.

Про особу святителя Григорія відомо порівняно небагато. Він був сином знатних батьків, які проживали в Константинополі. Завдяки батькам отримав дуже хорошу і різнобічну освіту, але державною службою або науковою кар’єрою не захопився, а пішов на Святу Гору Афон, де жив довгий час на самоті та у мовчанні.

Коли свт. Григорій жив на Афоні, у Церкві з’явилися люди, які звинувачували афонських ченців в байдикуванні і в хибному вченні про молитву. Предводитель цих ганьбителів, які вивергали потоки лайки на адресу насельників Афона, Варлаам Калабрійский всіляко знущався над вченням афонських ченців про “умну молитву” (молитву, яку здійснюють у самих глибинах людської особистості, за порухом серця і закарбуванням у розумі) і про ісихію – внутрішню безмовність, яка є умовою справжнього спілкування з Богом.

З глузуваннями Варлаам і його однодумці називали Григорія Паламу і братію афонських монастирів “ісихастами”. Саме це найменування, але вже не знущальне, а побожне і шанобливе, і закріпилося за прихильниками афонського вчення про молитву і духовне життя християнина. Сам свт. Григорій невтомно викривав неправоту Варлаама і повне узгодження афонського вчення зі Святим Письмом і Переданням Церкви. На підтримку афонітам свт. Григорій Палама написав свою головну працю – “Тріади на захист священно-мовчазних”.

Відомий свт. Григорій Палама також апологією ще одного споконвічного вчення Церкви – про нетварні енергії Божі. Свт. Григорій стверджував, що Сам Бог являє Себе світові і людині в Своїх енергіях; що енергії Бога – це не одне з Його творінь, а це Він Сам, звернений до Свого творіння.

Закінчив своє життя Св.Григорий Палама у сані архієпископа міста Салоніки, причому прославився даром зцілень і різноманітними чудесами, здійсненими ним в цьому грецькому місті. Помер Свт. Григорий Палама близько 1360 року.

Паламітський ренесанс

Вже в XX столітті в богословських та історичних дослідженнях розквітає своєрідний “паламітскій ренесанс”. Життю і працям свт. Григорія Палами починають присвячувати безліч наукових монографій. Такі відомі російські богослови емігрантської школи, як архімандрит Кипріан (Керн), протопресвітер Іоанн Мейєндорф, архієпископ Василь (Кривошеїн), заново вивчивши всі рукописи свт. Григорія і свідоцтва про нього, які дійшли до нас, повернули святому славу найбільшого з Отців Церкви, яскравого богослова і вчителя, який залишається виключно сучасним донині.

Зі Святого Письма ми знаємо, що людина створена по образу Божому. “А що ж таке образ Божий?” Відповідь на це питання ми знаходимо у свт. Григорія Палами. Святитель Григорій написав багато творів, у тому числі й “Томос віри”. У ньому він навчав, що образ Божий у нас – це, перш за все, світло не фізичне, а те саме, яким був осяяний на Фаворській горі Господь Іісус Христос у час Свого чудесного Преображення.

За матеріалами порталу “Азбука віри

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *