Галерея

Божественна літургія у неділю 20 листопада

20 листопада, у двадцять третю Неділю після П’ятдесятниці  Божественну літургію та всеношну напередодні у соборі Різдва Богородиці звершив настоятель собору протоієрей Михаїл Терещенко. Після читання святого Євангелія отець Михаїл звернувся до пастви зі словом проповіді. настоятель пояснив вірянам, чому навчає нас євангельська розповідь про зцілення кровоточивої та воскрешення доньки Іаїра.
За богослужінням було піднесено особливі прохання і молитви за припинення війни та багатостражденний український народ.

«Ми чули в сьогоднішньому євангельському читанні про те, що до Ісуса Христа наблизився чоловік, якого звали Яір. Він був начальником синагоги, і припав до Ісусових ніг, став просити Його завітати в будинок, щоб зцілити його дочку – їй було дванадцять років, і вона вмирала. Ісус Христос погодився, відгукнувся на його прохання. По дорозі в будинок Яіра Господь, звертаючись до учнів, запитав: «Хто до Мене доторкнувся, бо Я відчуваю, силу, яка йде з Мене?» Жінка, яка доторкнулася до Ісуса, зрозуміла, що їй не сховатися, зізналася, що вона вже дванадцять років страждала від важкої хвороби і весь свій маєток, всі свої гроші витратила на лікарів, але не отримала полегшення. Почувши про Ісуса Христа, вона вирішила для себе, що їй неодмінно треба зустрітися з Ним і хоча б доторкнутися до Нього – і вона зцілиться. І коли ця жінка повідала про це народу привселюдно, то Христос сказав їй: «Дерзай, дочко! Віра твоя спасла тебе».

Слідуючи далі, натовп наблизилася до будинку Яіра, назустріч їм вийшли слуги і сказали Яіру: «Померла твоя дочка, не турбуй Учителя». На що Ісус Христос знову ж відповідає: «Не сумнівайся, але вір, і врятована буде твоя дочка». І дійсно, коли вони входять в будинок Яіра, то всі навколо говорили, що дівчинка померла. Але Ісус суперечить: «Ні, не вмерла вона, але спить». І оточуючі стали сміятися з Нього. Тоді Він виганяє всіх людей, які перебували в кімнаті, де лежала дочка Яіра, і залишає трьох апостолів, батька і матір. І, звертаючись уже до дівчинки, каже: «Дівице! Встань!» – і дівчинка негайно встала. Він попросив дати дівчинці поїсти. Тоді дійсно всі повірили в це чудо, а Учитель звелів не розповідати про це нікому.

Ми бачимо, що Господь здійснив два випадки зцілення: воскресив померлу дівчинку і зцілив жінку, яка дванадцять років страждала від важкої хвороби кровотечі. У першому випадку ми бачимо, як начальник синагоги припав до ніг Ісуса, не соромлячись навколишнього народу. У другому випадку ми бачимо, що жінка, оточена натовпом людей, насилу протиснувшись до Ісуса Христа, тільки доторкнулася до Його одягу – і отримала зцілення.

В обох випадках, що Господь говорить їм? «Вірте!». Яка молитва виходила з серця цих людей, що Господь не відкинув її, але відгукнувся на цю молитву? Дійсно, не кожен з нас може так молитися. Але в якісь хвилини фізичної або духовної немочі, коли поруч з нами якесь велике горе, напевно, кожна людина може себе так налаштувати, щоб всім серцем почати благати Господа – і така молитва не може бути не почута.

Не потрібно думати, що Бог творив чудеса тільки в далекому минулому, а в наш час вже не творить. Господь перебуває поза часом і залишається незмінним навіки. Він і в наш час творить чудеса за молитвами тих, хто має віру. Біда наша в тому, що мало у нас віри, і рідко зараз зустрінеш людину, що має її.

Найчастіше ми віримо теплохолодності, тільки сподіваємося (може, вийде) – і, звичайно ж, не отримуємо. Тільки лише коли ми доходимо до того стану, в якому були Яір і кровоточива жінка, коли нам нема на кого і ні на що сподіватися, наше серце знаходить підставу лише в Бозі і Господь приходить в наше життя. Віра – це те, що робить для нас можливим присутність Бога в нашому серці і зміна Ним нашого життя. Будемо молити Бога, щоб Він допоміг нам зміцнитися у вірі і чесноті».

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *