14 серпня у восьму Неділю після П’ятдесятниці, Божественну літургію та всеношну напередодні у соборі Різдва Богородиці звершив настоятель протоієрей Михаїл Терещенко.
Сьогодні почався Успенській піст, який триватиме два тижні. У перший день посту, 14 серпня — свято Винесення чесних древ Хреста Господнього та пам’ять мучеників Маккавеїв: семи братів, матері їхньої Соломонії та учителя Єліазара, що постраждали за віру у 166 році до народження Христа. Про ці події розповідає Друга книга Макавейська з Біблії.
Господь Ісус Христос є Творець усього, Життєдавець і Годувальник наш, Лікар душевний і тілесний. Він посилає достатньо плодів земних в їжу й насолоду нам. Він посилає з небес дощі ранні й пізні. Він гримить у колі небесному і страшно осяює блискавкою. Він викликає вітри із скарбів своїх. Ми Ним живемо, рухаємося і існуємо (Діян. 17, 28).
П’ять тисяч чоловік, крім жінок і дітей, отже більше десяти тисяч чоловік, слухали вчення Христа Спасителя, слухали цілий день і з такою насолодою насичувались нетлінною їжею, що забули про їжу матеріальну. Можливо, ці люди ще не скоро згадали б про їжу, якби не нагадали про це Спасителю його учні. Учні підійшли до Христа і сказали: “Місце тут пустинне і час вже пізній; відпусти людей, щоб вони у сусідніх містах і селах купили собі хліба”. “Ви дайте їм їсти”, — відповів Господь.
Але що було дати, коли у всіх присутніх виявилося тільки п’ять хлібів і дві риби? Незважаючи на таку малу кількість, Христос звелів знайдене подати Йому, підняв очі на небо, благословив, переломив і дав учням хліби, а учні стали роздавати народові. І дивне діло — їли всі і наситилися, і навіть залишилася остача: і набрали дванадцять повних кошиків, ніби на доказ того, що не в уяві все це відбувалося, а насправді (Мф. 14, 14-21).
Господь Ісус Христос є Творець усього, Життєдавець і Годувальник наш, Лікар душевний і тілесний. Він посилає достатньо плодів земних в їжу й насолоду нам. Він посилає з небес дощі ранні й пізні. Він гримить у колі небесному і страшно осяює блискавкою. Він викликає вітри із скарбів своїх. Ми Ним живемо, рухаємося і існуємо (Діян. 17, 28).
А тому, користуючись різними дарами Божими, необхідно кожний день дякувати Богові за Його щедрість і бути щедрим до людей. У міру наших плодів любові й добрих справ і земля наповнюється плодами. Господь нічого не вимагає від нас за всі Свої дари. Всеблаженному що від нас потрібно? Нічого, крім любові і виконання Його благої волі.
Яке зворушливе співчуття проявляє Господь до народу, який прийшов слухати животворяще Слово Його і зцілитися від недугів своїх!
Побачивши безліч народу, говорить Євангеліст, Господь зглянувся на них і зцілив хворих. Цим Він вчить нас любові і співчуттю до людей. Він показує нам приклад всякої чесноти. “Я дав вам приклад, щоб і ви робили так само, як Я зробив вам” (Ін. 13, 15). Звичайно, в межах можливого. Ви не можете зціляти? Але можете співчувати хворому, відвідувати його, втішити, допомогти. Ви можете нагодувати голодного, напоїти спраглого. Ми зобов’язані ділитися по можливості чим маємо з бідним, бо й мале Господь має силу примножити, тому той, хто подає нужденному, не збідніє. Апостоли мали тільки п’ять хлібів і дві риби, і ця мала кількість стала великою.
У диві Христовому заслуговує уваги й те, як Христос приступив до насичення народу. “Підняв очі на небо, благословив”, — говорить Євангеліст. Звертання до Отця Небесного, прославлення Його, одним словом, молитва — ось що передувало цій благодатній Трапезі. І в нас є побожний звичай перед вживанням їжі звертатися з молитвою до Бога. Дороге це для нас чи не тому, що цей звичай освячений прикладом Самого Господа? Ми повинні наслідувати Христа, берегти цей звичай. Сідаючи за стіл, обов’язково повинні згадати Того, Хто дає нам їжу, а наситившись — подякувати Йому. Хто Бога любить, той не може забути про Нього, користуючись Його дарами, коли і де б це не було.
Нинішнє Євангеліє вчить нас тому, що істинний хліб наш, хліб життя вічного є Господь Ісус Христос, і що ми повинні дбати не тільки про тлінне, але й про нетлінне, про їжу, яка дає життя вічне, про причащання Пречистого Тіла і Крові Христової, про слухання і читання слова Божого, яке є духовною їжею, про молитву, яка насичує душу благодаттю.
Коли народ після чудесного насичення почав ходити за Ісусом Христом, Він сказав: “Істинно, істинно кажу вам: ви шукаєте Мене не тому, що бачили чудеса, а тому, що їли хліб і наситились. Дбайте не про їжу тлінну, а про їжу, яка зостається на життя вічне, яку дасть вам Син Людський… Отець Мій дає вам істинний хліб з небес… Я є хліб життя; хто приходить до Мене, не відчуватиме голоду, і хто буде вірувати в Мене, ніколи не матиме спраги” (Ін. 6, 26-35).
Господи, даючи нам хліб насущний, нагодуй нас їжею нетлінною. Дай нам повсякчас і на будь-якому місці мати відчуття страху Твого, і щоб усе, що б ми не робили, було, за словом Апостола, на славу Твою.
Мученики Маккавеїви
Особливе місце серед святих займають мученики. Це люди, які принесли живе свідоцтво про Бога. Не тільки вагомим словом. Не тільки своїм життям, а вірніше, зовсім особливим способом життя, — що ще вагоміше від будь-яких слів. Мученики розповіли про Бога своєю смертю. Яке свідчення може бути вагомішим? Що може бути переконливішим, ніж це?
Ми шануємо сонм новопрославлених мучеників землі нашої. Наші святці повні іменами древньохристиянських мучеників. Був подібний подвиг святості навіть і до Різдва Христового.
14 серпня Церква згадує мученицький подвиг старозавітних праведників. У II столітті до християнської ери ціла сім’я Маккавеїв засвідчила про Бога перед лицем жорстокого язичницького володаря. У той час Свята земля жила під окупацією. Нова влада всіма шляхами насаджувала в народі багатобожжя, прагнула відвести народ від віри, що затвердив пророк Мойсей.
Друга Маккавеїв книга вважається неканонічною, тобто не богонатхненною. Однак Церква друкує цю книгу під однією обкладинкою з іншими старозаповітними книгами. І не дарма. Маккавейські книги вельми повчальні. Чим же вони корисні для читачів?
Ми віримо в Бога. Кожен день віримо. При цьому один день благополучний. Інший день обіцяє проблеми або готує серйозні випробування. Як витримує їх наша віра? Як це витримували люди Божі?
Візьмімо для прикладу події «межзаповітного» часу, як його називають історики. Старий Заповіт вже дано, його люди дотримуються. Новий ще не укладено. Христос ще не народився. Його тільки чекають.
За дотримання старозаповітних заповідей Господніх мучать і стратять рідних братів Маккавеїв. При цьому — що особливо тяжко — в присутності матері. Один за одним помирають брати. Ось у живих залишився останній, наймолодший. Організатор кари дає матері можливість поговорити з сином. Як «гуманно»! Вбивця розраховує, що серце матері здригнеться. І вона переконає дитину пожаліти себе і свою маму.
Мати звертається до сина з несподіваним умовлянням: «Подивися на небо і землю і, бачачи все, що на них, пізнай, що все створив Бог з нічого (εξ ουκ όντων εποίησεν αυτά ο Θεός) і що так з’явився і рід людський. Не бійся цього вбивці, але будь гідним братів твоїх і прийми смерть, щоб я по милості Божій знову обрела тебе з братами твоїми» (2 Мак. 7: 28-29).
І останній син виявився гідним християнином, як і всі його брати.
Материнське слово ставить сина перед лицем Божим. Все, що є на землі і на небі, — не існувало спочатку. І тільки з волі Творця все почало існувати, все з’явилося. Це справедливо і для всієї планети, і для безлічі людей, котрі населяють Землю.
Життя людини знаходиться не в руці вбивці, а в руці Божій. Творцеві не потрібно буквально нічого, щоб створити людину і навіть цілий світ.
Якщо людина в тяжкий час випробувань залишається з Богом, то їй і смерть не страшна. Навіть прийнявши смерть за виконання Божої волі, така людина не втрачає, а набуває.
Мученицька смерть сина для матері означала не втрату останньої дитини, а придбання. Тут, на сторінках старозаповітної книги, «міжзавітной книги» вже відчувається передбачення подій Нового Завіту.
Передбачається новозаповітна віра у Воскресіння Христове і воскресіння мертвих.
Всі, хто був замучений за ім’я Господнє, воскреснуть до життя вічного. Бог дасть їм нове вічне життя, яке не можуть забрати ніякі лиходії.
З таким сповіданням віри стародавні християни твердо стояли перед обличчям жорстоких язичницьких правителів.
Так маємо стояти і ми.
Підготовлено за матеріалами сайту «Українська правослана церква».
Підготовлено за матеріалами сайту «Православие и мир».
Идет загрузка ...