7 серпня у восьму Неділю після П’ятдесятниці, Божественну літургію та всеношну напередодні у соборі Різдва Богородиці звершив настоятель протоієрей Михаїл Терещенко. Також 7 серпня — Свята Православна Церква вшановує Успіння праведної Анни, матері Пресвятої Богородиці. За богослужінням було піднесено особливі прохання і молитви за припинення війни та багатостражденний український народ.
Господь Ісус Христос є Творець усього, Життєдавець і Годувальник наш, Лікар душевний і тілесний. Він посилає достатньо плодів земних в їжу й насолоду нам. Він посилає з небес дощі ранні й пізні. Він гримить у колі небесному і страшно осяює блискавкою. Він викликає вітри із скарбів своїх. Ми Ним живемо, рухаємося і існуємо (Діян. 17, 28).
П’ять тисяч чоловік, крім жінок і дітей, отже більше десяти тисяч чоловік, слухали вчення Христа Спасителя, слухали цілий день і з такою насолодою насичувались нетлінною їжею, що забули про їжу матеріальну. Можливо, ці люди ще не скоро згадали б про їжу, якби не нагадали про це Спасителю його учні. Учні підійшли до Христа і сказали: “Місце тут пустинне і час вже пізній; відпусти людей, щоб вони у сусідніх містах і селах купили собі хліба”. “Ви дайте їм їсти”, — відповів Господь.
Але що було дати, коли у всіх присутніх виявилося тільки п’ять хлібів і дві риби? Незважаючи на таку малу кількість, Христос звелів знайдене подати Йому, підняв очі на небо, благословив, переломив і дав учням хліби, а учні стали роздавати народові. І дивне діло — їли всі і наситилися, і навіть залишилася остача: і набрали дванадцять повних кошиків, ніби на доказ того, що не в уяві все це відбувалося, а насправді (Мф. 14, 14-21).
Господь Ісус Христос є Творець усього, Життєдавець і Годувальник наш, Лікар душевний і тілесний. Він посилає достатньо плодів земних в їжу й насолоду нам. Він посилає з небес дощі ранні й пізні. Він гримить у колі небесному і страшно осяює блискавкою. Він викликає вітри із скарбів своїх. Ми Ним живемо, рухаємося і існуємо (Діян. 17, 28).
А тому, користуючись різними дарами Божими, необхідно кожний день дякувати Богові за Його щедрість і бути щедрим до людей. У міру наших плодів любові й добрих справ і земля наповнюється плодами. Господь нічого не вимагає від нас за всі Свої дари. Всеблаженному що від нас потрібно? Нічого, крім любові і виконання Його благої волі.
Яке зворушливе співчуття проявляє Господь до народу, який прийшов слухати животворяще Слово Його і зцілитися від недугів своїх!
Побачивши безліч народу, говорить Євангеліст, Господь зглянувся на них і зцілив хворих. Цим Він вчить нас любові і співчуттю до людей. Він показує нам приклад всякої чесноти. “Я дав вам приклад, щоб і ви робили так само, як Я зробив вам” (Ін. 13, 15). Звичайно, в межах можливого. Ви не можете зціляти? Але можете співчувати хворому, відвідувати його, втішити, допомогти. Ви можете нагодувати голодного, напоїти спраглого. Ми зобов’язані ділитися по можливості чим маємо з бідним, бо й мале Господь має силу примножити, тому той, хто подає нужденному, не збідніє. Апостоли мали тільки п’ять хлібів і дві риби, і ця мала кількість стала великою.
У диві Христовому заслуговує уваги й те, як Христос приступив до насичення народу. “Підняв очі на небо, благословив”, — говорить Євангеліст. Звертання до Отця Небесного, прославлення Його, одним словом, молитва — ось що передувало цій благодатній Трапезі. І в нас є побожний звичай перед вживанням їжі звертатися з молитвою до Бога. Дороге це для нас чи не тому, що цей звичай освячений прикладом Самого Господа? Ми повинні наслідувати Христа, берегти цей звичай. Сідаючи за стіл, обов’язково повинні згадати Того, Хто дає нам їжу, а наситившись, — подякувати Йому. Хто Бога любить, той не може забути про Нього, користуючись Його дарами, коли і де б це не було.
Нинішнє Євангеліє вчить нас тому, що істинний хліб наш, хліб життя вічного є Господь Ісус Христос, і що ми повинні дбати не тільки про тлінне, але й про нетлінне, про їжу, яка дає життя вічне, про причащання Пречистого Тіла і Крові Христової, про слухання і читання слова Божого, яке є духовною їжею, про молитву, яка насичує душу благодаттю.
Коли народ після чудесного насичення почав ходити за Ісусом Христом, Він сказав: “Істинно, істинно кажу вам: ви шукаєте Мене не тому, що бачили чудеса, а тому, що їли хліб і наситились. Дбайте не про їжу тлінну, а про їжу, яка зостається на життя вічне, яку дасть вам Син Людський… Отець Мій дає вам істинний хліб з небес… Я є хліб життя; хто приходить до Мене, не відчуватиме голоду, і хто буде вірувати в Мене, ніколи не матиме спраги” (Ін. 6, 26-35).
Господи, даючи нам хліб насущний, нагодуй нас їжею нетлінною. Дай нам повсякчас і на будь-якому місці мати відчуття страху Твого, і щоб усе, що б ми не робили, було, за словом Апостола, на славу Твою.
Свята праведна Анна
В Євангелії від Луки Господь каже: «Ніхто, засвітивши свічку, не покриває її посудиною, або ставить під ліжко; але ставить на свічнику, щоб ті, що входять, бачили світло».
Саме таким світлом для оточуючих стало життя святої праведної Анни, і саме її Бог сподобив за чистоту душі й побожність життя стати матір’ю Пресвятої Богородиці і Приснодіви Марії.
Богомудра, Богоблаженна та Благословенна – саме так говорить про неї Церква в піснеспівах. Анна була дружиною святого праведного Іоакима, нащадка славетного царя і пророка Давида. Саме Давидові Бог обіцяв, що від його сімені народиться Спаситель світу.
Подружжя жило в Назареті Галілейському. Не маючи дітей до сивих років, вони все життя сумували, зносили презирство та глум, але ніколи не нарікали на долю, натомість перебували в щирій молитві перед Богом, смиренно покладаючись на Його волю.
Варто пояснити, що, з огляду на очікування народом Месії, бездітність в іудеїв вважалася ознакою гніву Божого за гріхи батьків, оскільки кожна родина сподівалась, що саме в них народиться майбутній Спаситель або його Мати.
Одного разу дари праведного Іоакима не були прийняті священиком — той сказав, що бездітний чоловік недостойний приносити жертву Богу. Старець, вважаючи себе найбільшим грішником серед людей, вирішив не повертатися додому, а оселитися в безлюдному місці. Праведна Анна, дізнавшись, як був принижений її чоловік, почала в пості й молитві просити Бога про дарування їй дитини. Про це молився також праведний Іоаким.
Молитву святого подружжя було почуто: їм обом Ангел сповістив, що в них народиться Дочка, Яку благословить весь рід людський…
Нині ми згадуємо відшестя праведної Анни від земного життя – її Успіння. За переданням, мати Пресвятої Богородиці спочила мирно, у віці 79 років, в Єрусалимі. Анна відійшла до Бога ще до події Благовіщення Пречистій Діві Архангела Гавриїла.
Вже у VI столітті, за часів благовірного імператора Юстиніана, було побудовано храм на її честь. А подальше шанування Анни та Іоакима християнами стало втіленою подякою святому подружжю за те, що саме вони в молитвах та турботах народили і виховали дівчину, яка змогла вмістити в себе Невмістимого Бога, і цим відкрити шлях спасіння усьому людству.
Згадавши святу праведну Анну, нам варто багато чого переглянути в своєму житті. Якщо ми не маємо дітей, нехай наша молитва буде гарячою, щирою і доповнює нашу праведність, але при цьому пам’ятаймо, що все – в руках Божих, і на все – Його премудрий Промисел.
А якщо маємо дітей, тоді спитаймо себе: чи добрі ми батьки? Чи просили ми у Бога з молитвою, щоб наші діти передусім були нагороджені чистотою душі та побожністю? Чи є ми для них прикладом втіленої віри?
І якщо нам вдасться хоча б деякою мірою дати на ці питання позитивну відповідь, тоді наше батьківство має шанс отримати Боже благословення.
Святі праведні Іоаким та Анна, імена яких ми згадуємо наприкінці кожного богослужіння, крізь віки продовжують нагадувати нам про важливі речі: про те, що батьківство вимагає від нас благочестя та відповідальності; про те, що життя людське розпочинається не з моменту народження, а від самого зачаття і про те, що над кожним з нас є дивний Промисел Божий, якому треба довіряти. А успіння – це не смерть, не кінець – це початок нового життя, життя у Христі.
Підготовлено за матеріалами сайту «Українська правослана церква».
Підготовлено за матеріалами сайту “Православие в Україні”.