Божественна літургія у неділю 5 червня, Неділя святих отців Першого Вселенського собору

В Неділю 7-му після Пасхи свята Церква згадує й прославляє святих і богоносних отців Першого Вселенського Собору, скликаного рівноапостольним Костянтином у Нікеї, в 325 році, для утвердження істинного вчення про божество Ісуса Христа проти неправдивого вчення Арія, який не визнавав Сина Божого вічним і єдиносущним Отцю.

“Це ж є життя вічне, щоб знали Тебе, Єдиного Істинного Бога і Того, Кого Ти послав, Ісуса Христа” (Ін. 17, 3).
Істинне вчення про Бога та Ісуса Христа, без сумніву, те, котре міститься в Божественному Одкровенні; знає Бога та Ісуса Христа той, хто сприймає і сповідує це вчення.
Історія Вселенських соборів, яких було сім, є досить повчальною для нас. Ці собори названі Вселенськими тому, що на них, по можливості, збиралися патріархи, єпископи та пресвітери з усіх країн тодішнього світу, де тільки існували православні Церкви. Головним приводом для їх проведення була поява єретиків, що бентежили православних християн своїм перекрученим вченням відносно істин віри.
Перший Вселенський собор, був скликаний проти неправдивого вчення про Ісуса Христа, котре проповідував Арій – колишній пресвітер з Олександрії. На цей собор прибуло 318 отців, на ньому псевдовчення Арія було відкинуто, стверджено догмат про Вічність Сина Божого і єдиносущність Його з Богом Отцем.
Коли ж потім з’явився єретик Македоній, який нечестиво вчив, що Дух Святий не є Бог, а тільки створена сила, то благочестивий імператор Феодосій 1 скликав Другий Вселенський собор у Константинополі в 381 році. Зібралося 150 отців, котрі ствердили визнавати Духа Святого Господом, рівним з Отцем і Сином. На цих двох соборах складено Символ віри, що містить 12 членів. Символ віри ми співаємо під час кожної літургії, це наша молитва, свідчення й сповідання віри.
Після цих двох соборів було ще 5 Вселенських соборів, що ствердили догмати православної віри і засудили єретичні лжевчення.
Крім догматів віри, на Вселенських соборах було утверджено багато правил, які стосуються порядку і церковної благочинності. Утверджено 85 правил, які потрібно обов’язково виконувати, за переданням збережених від апостолів, а також постанови дев’яти помісних соборів. Коло тих соборних постанов обіймає все церковне законодавство, котрим і донині керується свята Православна Церква.
Із історії соборів видно, що отці церкви були завжди одухотворені спасительною вірою в те, що єдиною Главою Церкви є Сам Господь Ісус Христос. На соборах було багато святителів і учителів, знаменитих мудрістю і сповнених духовних дарувань. Серед отців соборів було багато мучеників і сповідників, які ще носили на тілі своєму рани страждань за віру, багато було православних подвижників та чудотворців, але ніхто з них не добивався першості, всі тримали себе в смиренні й послусі, прислуховуючись до голосу вселенської злагоди, в якій вони чули голос Самого Господа.
Як святі апостоли на Соборі в Єрусалимі свої визначення закріпили словами: “Бо вгодно Святому Духові і нам (Діян. 15, 28), так і на наступних соборах отці Церкви починали висловлення своїх міркувань тими ж словами, що свідчило про їх віру в богодухновенність соборних визначень. Цими соборними визначеннями віри, як Богом дарованим знаряддям, ми зобов’язані відбивати всілякі спроби суємудрих людей перекрутити істину православ’я і відвернути нас від церковного єдиномислія.
” Пильнуйте, стійте у вірі, будьте мужні і тверді ” – говорить в посланні до Коринфят святий апостол Павел, утверджуйтесь прикладом богоносних отців Церкви ”все досліджуйте, доброго держіться ” і тоді пізнаєте Єдиного істинного Бога. А знать істинного Бога і посланого Ним Ісуса Христа – значить мати життя вічне.

Підготовлено за матеріалами сайту «Українська правослана церква».