7 серпня – Успіння праведної Анни

В Євангелії від Луки Господь каже: «Ніхто, засвітивши свічку, не покриває її посудиною, або ставить під ліжко; але ставить на свічнику, щоб ті, що входять, бачили світло».

Саме таким світлом для оточуючих стало життя святої праведної Анни, і саме її Бог сподобив за чистоту душі й побожність життя стати матір’ю Пресвятої Богородиці і Приснодіви Марії.

Богомудра, Богоблаженна та Благословенна – саме так говорить про неї Церква в піснеспівах. Анна була дружиною святого праведного Іоакима, нащадка славетного царя і пророка Давида. Саме Давидові Бог обіцяв, що від його сімені народиться Спаситель світу.

Подружжя жило в Назареті Галілейському. Не маючи дітей до сивих років, вони все життя сумували, зносили презирство та глум, але ніколи не нарікали на долю, натомість перебували в щирій молитві перед Богом, смиренно покладаючись на Його волю.

Варто пояснити, що, з огляду на очікування народом Месії, бездітність в іудеїв вважалася ознакою гніву Божого за гріхи батьків, оскільки кожна родина сподівалась, що саме в них народиться майбутній Спаситель або його Мати.

Одного разу дари праведного Іоакима не були прийняті священиком —  той сказав, що бездітний чоловік недостойний приносити жертву Богу. Старець, вважаючи себе найбільшим грішником серед людей, вирішив не повертатися додому, а оселитися в безлюдному місці. Праведна Анна, дізнавшись, як був принижений її чоловік, почала в пості й молитві просити Бога про дарування їй дитини. Про це молився також праведний Іоаким.

Молитву святого подружжя було почуто: їм обом Ангел сповістив, що в них народиться Дочка, Яку благословить весь рід людський…

Нині ми згадуємо відшестя праведної Анни від земного життя – її Успіння. За переданням, мати Пресвятої Богородиці спочила мирно, у віці 79 років, в Єрусалимі. Анна відійшла до Бога ще до події Благовіщення Пречистій Діві Архангела Гавриїла.

Вже у VI столітті, за часів благовірного імператора Юстиніана, було побудовано храм на її честь. А подальше шанування Анни та Іоакима християнами стало втіленою подякою святому подружжю за те, що саме вони в молитвах та турботах народили і виховали дівчину, яка змогла вмістити в себе Невмістимого Бога, і цим відкрити шлях спасіння усьому людству.

Згадавши святу праведну Анну, нам варто багато чого переглянути в своєму житті. Якщо ми не маємо дітей, нехай наша молитва буде гарячою, щирою і доповнює нашу праведність, але при цьому пам’ятаймо, що все – в руках Божих, і на все – Його премудрий Промисел.

А якщо маємо дітей, тоді спитаймо себе: чи добрі ми батьки? Чи просили ми у Бога з молитвою, щоб наші діти передусім були нагороджені чистотою душі та побожністю? Чи є ми для них прикладом втіленої віри?

І якщо нам вдасться хоча б  деякою мірою дати на ці питання позитивну відповідь, тоді наше батьківство має шанс отримати Боже благословення.

Святі праведні Іоаким та Анна, імена яких ми згадуємо наприкінці кожного богослужіння, крізь віки продовжують нагадувати нам про важливі речі: про те, що батьківство вимагає від нас благочестя та відповідальності; про те, що життя людське розпочинається не з моменту народження, а від самого зачаття і про те, що над кожним з нас є дивний Промисел Божий, якому треба довіряти. А успіння – це не смерть, не кінець – це початок нового життя, життя у Христі.

Підготовлено за матеріалами сайту  “Православие в Україні”.