Радониця — день особливого поминання померлих

У понеділок та вівторок другого тижня після Пасхи, в соборі Різдва Богородиці були звершені поминальні служби

Пасхальний час має чимало богослужбових особливостей та святкувань, пов’язаних із перемогою Христа над смертю. І одне з найважливіших таких святкувань відбувається у вівторок другого тижня після Пасхи.

Вітаючись цими днями словами «Христос воскрес!», ми, з одного боку, стверджуємо, що Господь переміг смерть, а з іншого – ділимося одне з одним цією радістю. У вівторок другого тижня після Пасхи ми намагаємося розділити Великодню радість з нашими рідними та близькими, які вже залишили земне життя.

Світлої Великодньої ночі ми чули в церквах натхненне пасхальне слово святого Іоанна Златоуста: «Нехай ніхто не боїться смерті, тому що від неї звільнила нас смерть Спасителя! Схоплений нею, Він подолав її… Смерть! Де твоє жало? Пекло! Де твоя перемога? Воскрес Христос, і радіють Ангели! Воскрес Христос, і немає жодного мертвого у гробі! Христос, що Воскрес із мертвих, став початком померлих. Йому слава й держава во віки віків. Амінь.»

Ці слова святителя Іоанна Златоуста з новою силою і змістом звучать для нас на Радоницю – в день, коли ми несемо радість Воскресіння Христового нашим спочилим.

***

Цей день відзначали з стародавніх часів. Коріння слова «Радониця» — це великодня радість, якою ми ділимося з тими членами нашого роду, які вже не в цьому світі.

Приходячи на цвинтар, ми знову сповіщаємо їм, що «Христос воскрес із мертвих, смертю смерть подолав і тим, що у гробах, життя дарував».

На Радоницю ми стоїмо біля могил наших близьких з вірою, надією та пасхальною впевненістю у нашій майбутній зустрічі.

***

Цього дня, або — ще краще — напередодні (можливо, ще в неділю) треба подати записку з іменами для поминання на Літургії та панахиді.

А в самий день Радониці, по-можливості помолившись за спочилих на богослужінні, потрібно відвідати місце їхнього поховання.

***

Що взяти з собою на цвинтар? По-перше, молитвослов із стихирами Пасхи.

По-друге, кілька пасхальних страв – наприклад, паски та яйця, адже зазвичай на цвинтарі цього дня влаштовують символічну поминальну трапезу. До речі, однією з складових цієї трапези було пригощання бідних на спомин про покійних.

Радониця має багато різних благочестивих християнських традицій. Проте в їхнє число ніколи не входили п’яні бенкети на могилах. Тож ані за яких обставин не перетворюйте це світле Великоднє поминання на язичницьке гульбище, зневажаючи та засмучуючи таким чином не лише безсмертні душі наших предків, а й Самого Бога!

Підготовлено за матеріалами сайту «Православ’я в Україні»