9 травня, у другу неділю після Пасхи – про Фому, літургію в соборі Різдва Богородиці звершив настоятель протоієрей Михаїл Терещенко. За Божественною літургією були піднесені молитви і прохання за упокій воїнів-визволителів, що загинули в Другій світовій війні. Цей день також називається Антипасхою. За літургією цього дня читається Євангеліє про те, як воскреслий Господь Ісус явився Своїм ученикам, серед яких був і апостол Фома, який до того говорив, що поки на власні очі не побачить живого Ісуса, не повірить у Його Воскресіння.
За богослужінням були піднесені особливі молитви про припинення епідемії та про лікарів, які борються за життя і здоров’я хворих.
Початкове недовір’я Фоми та інших апостолів не повинно викликати в нас недовір’я до такої великої та радісної події, а навпаки переконувати нас у ній і утверджувати нашу віру в Бога.
Ця неділя за церковним календарем називається Неділею другою після Пасхи, або ще Фоминою.
Після воскресіння Ісус Христос багато разів являвся Своїм учням, являвся тоді, коли вони мали якусь потребу, приходив до них навіть тоді,
коли двері їхнього дому були замкнені. Це свідчить про любов, яку мав Учитель до Своїх учнів.
Христос і нині любить всіх Своїх учнів і послідовників, усіх, хто вірує в Нього. “Ісус Христос, – говорить Апостол, – учора і сьогодні і навіки Той же”, і всякий, хто дотримується заповідей Його, є істинний і улюблений Його учень”.
В яких обставинах ми б не знаходились, які б нещастя не переносили, ми не повинні впадати у розпач, ми повинні сподіватися на нашого Спасителя. Христос переконав двох учнів, що йшли в Емманус, які спочатку не впізнали Його, утвердив у вірі Фому, котрий не довіряв Його воскресінню, заспокоїв апостолів, коли вони, боячись юдеїв, замкнулися, допоміг учням наловити риби в морі Тіверіадському… Він допоможе в усіх потребах наших, втішить у скорботі, напоумить у ваганні, заспокоїть у незгодах, якщо ми будемо любити Його, вірувати в Нього і надіятись на Нього.
Являючись апостолам після воскресіння, Христос дозволяв їм доторкатися до рук і ребер Своїх, щоб краще переконати їх у істинності Його воскресіння. Вони дійсно дотикалися до пречистого тіла Його, навіть ощупували рани від цвяхів на руках Його та вкладали персти свої в ребро Його, пробите списом. Це показує, що Христос дійсно воскрес і воскрес з тією плоттю, котру мав під час земного життя. А якщо Він воскрес, як пророчив, то це означає, що Він дійсно має життя в Самому Собі.
Він – Син Божий, за Котрого видавав Себе при житті. Якщо Він воскрес, то й ми воскреснемо, бо якщо воскресла Глава, то повинні ожити і всі члени тіла її, тобто Церкви Христової. Якщо Він воскрес з нашою плоттю, то означає, що людство є нероздільно з’єднаним з Божеством Його і знаходиться тепер на небі, а тому й нас, людей, в майбутньому чекає життя на небесах за великою Його обітницею: “щоб і ви були там, де Я” , – як повіствує нам євангелисть Іоанн. Віруючи в Христа, ми віримо в живого істинного Бога.
Апостол Фома не повірив воскресінню Ісуса Христа, доки не побачив рани від цвяхів на руках Його і не вклав руки свої в ребра Його. Та й інші учні не відразу повірили воскресінню, коли про це їм сповістили жони-мироносиці і два учня, що ходили в Емманус. Недовір’я їх цілком виправдане, тому що воскресіння з мертвих – така незвичайна подія, котру не так легко одразу ж зрозуміти.
Початкове недовір’я Фоми та інших апостолів не повинно викликати в нас недовір’я до такої великої та радісної події, а навпаки переконувати нас у ній і утверджувати нашу віру в Бога.
Початкове недовір’я апостолів до воскресіння Христового показує, що вони не були легковірними. Якщо ж пізніше вони повірили Йому і не тільки проповідували про Нього в усьому світі, але навіть вмирали в знак свідчення істинності Його, то це явний доказ, що вони твердо переконалися в дійсності воскресіння Христового, що вони дійсно бачили Воскреслого, дотикалися до Нього, розмовляли з Ним. Тому ми можемо без сумніву вірити їх свідченню, що Ісус Христос дійсно воскрес і разом з ними повинні сповідувати Його своїм Господом і Богом. Переконавши апостола Фому у своєму воскресінні, Христос сказав йому: ” Ти повірив, тому що побачив Мене; блаженні ті, що не бачили і увірували”. Чому ж блаженні такі люди? Тому, що як би вони, як і Фома, не довіряли воскресінню Христовому і, не задовільняючись євангельським свідченням про воскресіння, захотіли б побачити Спасителя фізичними очима, то легко могли б назавжди залишитися й загинути у невірстві своєму, тому що Христос, після вознесіння на небо, не являється людям чуттєво. Явлення ж Господа нашого Ісуса Христа плотськи апостолу Павлу, святим мученикам і деяким угодникам є випадками винятковими, особливими. Блаженні й тому, що віруючи у воскресіння Спасителя і сповідуючи Його своїм Господом на основі Євангелія і апостольських послань, ясно свідчать, що твердо вірять в те, про що говорив Спаситель, не сумніваються в Його Божественності тільки тому, що не бачили Його тілесними очима, і ревно бажають спастися через Нього.
Блаженні вони ще й тому, що за живу і діяльну віру Господь відпустить їм усі гріхи, удостоїть їх благодатного свого спілкування в Царстві Небесному.
Підготовлено за матеріалами сайту «Українська правослана церква»
Идет загрузка ...