Сьогодні, 14 лютого, у Неділю 36-тю після П’ятидесятниці, день пам’яті мученика Трифона, Божественну літургію та всеношну напередодні у соборі Різдва Богородиці звершив настоятель протоієрей Михаїл Терещенко.
За богослужінням були піднесені особливі молитви про припинення епідемії та про лікарів, які борються за життя і здоров’я хворих.
За службою цього дня читали розповідь євангеліста Луки про зустріч Ісуса і начальника митарів Закхея. Це відбулося в Єрихоні – найдавнішому і найнижчому місті на Землі, яке існує і зараз. Зустріч з Ісусом стала причиною того, що Закхей прийняв рішення змінити спосіб життя, замість звички до гріха обрав чесність. Це євангельське читання звучить в храмах за чотири тижні до початку Великого посту.
В сьогоднішню неділю по церковному уставу читалась євангельська повість про Закхея. До великого посту ще далеко, але Церква поступово підготовлює нас до вступлення на поприще покаяння. І саме прикладом істинного покаяння являється образ Закхея митаря.
Коли Господь проходив по вулиці Єрихону,один із начальників митарів по імені Закхей приклав зусилля, виліз на дерево,тому, що був низький ростом, щоб хоч із далеку побачити великого пророка. У нього не було ніякого прохання до Спасителя. Але напевне його душа не була в спокої, що він виконує обов’язки митаря – тобто людина яка збирає данину в користь язичникам. Митарі за звичай були людьми дуже жорстокими, забирали більше необхідного, і за рахунок цього й самі збагачувались.
Коли Господь проходив повз нього, Він побачив його, і сказав йому по імені:«Закхее потщався слези: Днесь бо вдому твоэму подобаэт Мне быти.»(Лк.19,5). Закхей зліз із радісним серцем прийняв Господа і Його учнів. Але народ який не любив митарів, не міг зрозуміти чому Господь прийшов до нього в гості,і всі почали роптати говорячи:«як ко грешному мужу вниде витати?». А Закхей проявляє мужність і сердечно кається:«се пол. имения моего Господи дам нищи,. и аще кого чем обидил, возвращу четверицею.»(Лк.19,8). Ось який переворот в людській душі трапляється при зустрічі з Христом!
Невільно ми згадуємо багатого юношу, який хвалився ,що із самої юності виконав Заповіді Божі, а коли почув пораду від Господа роздати все своє майно, то відійшов засмученим, тому що був багатим. А ось Закхей не міг хвалитися, що він від юності виконав Заповіді,навпаки,він був людиною яка постійно порушувала їх. І не дивлячись на це, митар відразу вирішив віддати всю половину свого майна бідним, а із другої половини нагородити тих, яким заподіяв зло. Це показує його нам як людину яка пам’ятає всіх кому причинила зло. Так як ми навпаки, часто пам’ятаємо тих, хто нас чимось образив. Господь сказав:«Днесь спасенине дому сему бысть. Прииде бо Сын Человеч взыскати и спасти погибшия.»(Лк.19,9-10)
Господь прийшов не для праведних, а для грішних. Із життя кожний знає яке значення має одна людина для іншої. Людина радіє в присутності другої людини з якою довгий час була в розлуці. Але якщо людина так впливає на іншу людину то який вплив має Господь і Спаситель на людей? Красота і сила Священного Писання заклечається в тому, що воно в небагатьох рядках, а часто в декількох словах, показує нам характер та життя людини.
Чи багато сказано про Закхея? Всього декілька рядків,але їх легко уявити собі. Ось він подружений в грошові розрахунки,і так проходить його все життя. Але ось в один день він побачив Христа і його життя повністю змінюється. Що-ж здійснило цей переворот в його душі? Його звершила присутність Господа. По древньому церковному переданні Закхей потім став ревностним християнином. А пізніше був єпископом в Кессарії Палестинській,і закінчує своє життя мученицькою смертю. Із його життя ми бачимо,що він шукав Господа і він Його знайшов.
Дорогі браття і сестри! Господь завжди присутній з нами,у всьому промишляє й допомагає нам. Тож опираючись на благодать Христову будемо стремитися і прикладати зусилля до того, щоб наш характер змінився до кращого. Будемо дивитись на Закхея і брати із його життя приклад пошуку Господа і істинного покаяння, яке супроводжувалося-б не тільки на словах але й ділами. Коли художник хоче написати портрет, то він довго дивиться на людину, він повинен вивчити оригінал,щоб зобразити його на полотні. Якщо ми маємо бажання подражати нашому Господу, то повинні уважно і довго вдивлятись в Його образ, як в Іконі так і в Євангелії, щоб і в нас хоч і в малій степені відобразились риси Богочоловіка Господа нашого Іісуса Христа.
Підготовлено за матеріалами сайту “Азбука віри”.
Идет загрузка ...