Галерея

Божественна літургія у неділю про митаря і фарисея

Сьогодні, 9 лютого, у першу підготовчу неділю до Великого посту, Божественну літургію та всеношну напередодні у соборі Різдва Богородиці звершив настоятель протоієрей Михаїл Терещенко.

Під час богослужіння була піднесена сугуба молитва про мир в Україні та про єдність Православної Церкви. Також була піднесена молитва за упокій душ усіх, хто постраждав за віру Христову у часи безбожного гоніння.

“В покаянній молитві, в якій ми просимо вибачення у Бога, не повинно бути умов. Не потрібно шукати собі виправдань. Образив? Скажи :”Господи, я образив, я не маю виправдання, я вчинив неправильно”, – а Бог вже розбереться. Це суть покаянної молитви – безумовне покаяння, без самовиправдання. І Церква нагадує нам, що це найкорисніша молитва для людини.” – митрополит Онуфрій.

Підготовка до великого посту починається з Неділі про митаря і фарисея. У православних храмах цього дня вперше відкриють фоліант, що майже цілий рік припадав пилом на полиці без діла. Незабаром ця книга стане головною і визначатиме порядок усіх богослужінь. Її назва — Пісна Тріодь, від грецького слова «Тріодіон» — три оди, три пісні. Назва походить від трьохчастинних молитовних урочистих поетичних творів, що складають основу цієї книги. Зміни, що вносить Пісна Тріодь у цей день, невеликі за обсягом, але суттєві за змістом. У звичайну неділю велика частина служби прославляє Воскресіння Христове; інша ж частина богослужіння завжди присвячена пам’яті святого або святих, пам’ять яких припадає за календарем на цей день. Тріодь, вступаючи в свої права в Неділю про митаря і фарисея, залишає майже без змін недільну частина богослужіння, а пам’ять святого вказує перенести на інший день. Замість текстів святим, Тріодь пропонує піснеспіви, присвячені євангельській притчі.

Євангельське читання сьогодні пропонує для повчання вірянам притчу Христа про митаря і фарисея (Лк. 18: 10-14), від цієї оповіді отримав назву і перший підготовчий тиждень. Ця притча задає тон на весь Піст. Спаситель розповідає про двох людей, які увійшли в храм. Один із них був ревним фарисеєм, ретельно виконував приписи закону Мойсея; увійшовши в храм, фарисей перераховував свої зовнішні чесноти, а в кінці молитви подумки принизив митаря, який стояв поруч. Митар, тобто збирач данини для римського імператора, і був тим другим, хто увійшов у храм. Митарі, сучасні податківці, дуже часто зловживали своїм становищем і брали зайве, оббираючи іудеїв (наприклад, Закхей-митар), тому мали репутацію людей корисливих та грішних. А цей митар не смів навіть підняти голову, а бив себе в груди і приносив щире, сердечне покаяння, читаючи власну молитву: «Боже, будь милостивий до мене грішного».
У кінці притчі сказано, що молитва митаря була приємнішою Богу, і він вийшов із храму більш виправданим, ніж фарисей, який гордився своєю релігійністю і побожністю. Христос виправдовує митаря, який смиренно і просто визнавав свою гріховність і тільки просив у Бога милості. Немає виправдання фарисеєві, який хвалився тим, що строго виконує закон, і в своїй зарозумілості дерзав ставити себе вище митаря, якого вважав невиправним грішником, і, очевидно, забув, що судити ближнього — справа не іншої людини, а Бога.

Фарисеями, в часи Христа, називали представників іудейської релігійної течії і політичної партії, назва, якої, швидше за все, означала «відокремлені». Вони, здебільшого, не займали високих посад, але для єврейського народу залишалися духовними лідерами і авторитетами. Існувало таке прислів’я: «Якби тільки двоє людей потрапили на небо, то один із них був би фарисей».
У Біблії фарисеї згадуються в книгах Нового Заповіту і, в основному, протистоять Ісусу Христу, випробовують, не приймають його вчення.
Фарисеї вірили в духів і воскресіння мертвих (Дії 23: 6, 24:15 і далі), крім закону (що вони прагнули виконувати як волю Божу (Флп 3: 5), дотримувалися безлічі зовнішніх настанов та заповідей, якими доповнили Закон.
Ісус Христос застерігав сліпо наслідувати фарисеям (Мф 16:11 і далі), бо вони покладалися на власну праведність більше, ніж на Бога (Ін 3: 8-10). Безліч правил і умовностей фарисеїв віддаляли їх від дотримання волі Божої (Мт 15: 1 і далі) і приводили до неусвідомленого, але небезпечного лицемірства (Мф 6: 5,16; 23: 5-7; Лк 18:11).

Стосунки Христа і фарисеїв не зводилися тільки до конфронтації. Деякі фарисеї запрошували Христа до себе в будинки (Лк 7:36, 11:37 14.1),
До числа фарисеїв належав Савл (майбутній апостол Павло), Никодим (Ін 3:10), який згодом зняв із хреста тіло Ісуса Христа і організував його поховання, а також Гамалиїл (Дії 5:34).

На православному богослужінні в цей день, починаючи з вечірні, співають особливі піснеспіви — стихири, пов’язані з притчею про митаря і фарисея, проводячи аналогії з людьми. Йдеться про те, що одні з них —праведні у вчинках, але схильні до гордого фарисейства; а інші — грішні в способі життя, але здатні до смирення і щирого, митаревого покаяння.
Церква прикладом митаря і фарисея нагадує про смирення як істинний початок і підставу для покаяння та спасіння, та про гординю як головне джерело гріхів, що опоганює людину, віддаляє її від Бога. Смирення як шлях до духовного піднесення показав Сам Спаситель, опустившись до немічного стану людської природи, «прийнявши образ раба» (Флп. 2: 7).

Щоб вказати на гординю фарисея, який гордо підкреслював значення свого посту, Церква цього тижня скасовує піст у середу та п’ятницю, тому ця седмиця називається «суцільною»: з понеділка, 22 лютого, в усі дні, включаючи середу і п’ятницю, мирянам можна їсти м’ясо, яйця, сир і рибу, а монахам все, крім м’яса. Так свята Православна Церква навчає нас, підкреслюючи, що не утримання від їжі рятує людину, а Бог, Який шукає смиренне серце.

Підготовлено за матеріалами сайту «Азбука віри»

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *