Сьогодні, 8 грудня, у двадцять п’яту Неділю після П’ятдесятниці, Божественну літургію та всеношну напередодні у соборі Різдва Богородиці звершив настоятель протоієрей Михаїл Терещенко.
З благословення Блаженнішого Митрополита Київського і всієї України Онуфрія та згідно з рішенням Священного Синоду від 6 грудня 2019 року (Журнали №28, №29), сьогодні, на підтримку миротворчих ініціатив Української Держави щодо врегулювання конфлікту на Донбасі, в усіх храмах єпархій УПЦ підносили за богослужінням сугубі молитви про успішну реалізацію миротворчого процесу та настання миру на сході України.
У своїй проповіді отець Михаїл сказав: «Ми чули в сьогоднішньому євангельському читанні про те, що до Ісуса Христа наблизився чоловік, якого звали Яір. Він був начальником синагоги, і припав до Ісусових ніг, став просити Його завітати в будинок, щоб зцілити його дочку – їй було дванадцять років, і вона вмирала. Ісус Христос погодився, відгукнувся на його прохання. По дорозі в будинок Яіра Господь, звертаючись до учнів, запитав: «Хто до Мене доторкнувся, бо Я відчуваю, силу, яка йде з Мене?» Жінка, яка доторкнулася до Ісуса, зрозуміла, що їй не сховатися, зізналася, що вона вже дванадцять років страждала від важкої хвороби і весь свій маєток, всі свої гроші витратила на лікарів, але не отримала полегшення. Почувши про Ісуса Христа, вона вирішила для себе, що їй неодмінно треба зустрітися з Ним і хоча б доторкнутися до Нього – і вона зцілиться. І коли ця жінка повідала про це народу привселюдно, то Христос сказав їй: «Дерзай, дочко! Віра твоя спасла тебе».
Слідуючи далі, натовп наблизилася до будинку Яіра, назустріч їм вийшли слуги і сказали Яіру: «Померла твоя дочка, не турбуй Учителя». На що Ісус Христос знову ж відповідає: «Не сумнівайся, але вір, і врятована буде твоя дочка». І дійсно, коли вони входять в будинок Яіра, то всі навколо говорили, що дівчинка померла. Але Ісус суперечить: «Ні, не вмерла вона, але спить». І оточуючі стали сміятися з Нього. Тоді Він виганяє всіх людей, які перебували в кімнаті, де лежала дочка Яіра, і залишає трьох апостолів, батька і матір. І, звертаючись уже до дівчинки, каже: «Дівице! Встань!» – і дівчинка негайно встала. Він попросив дати дівчинці поїсти. Тоді дійсно всі повірили в це чудо, а Учитель звелів не розповідати про це нікому.
Ми бачимо, що Господь здійснив два випадки зцілення: воскресив померлу дівчинку і зцілив жінку, яка дванадцять років страждала від важкої хвороби кровотечі. У першому випадку ми бачимо, як начальник синагоги припав до ніг Ісуса, не соромлячись навколишнього народу. У другому випадку ми бачимо, що жінка, оточена натовпом людей, насилу протиснувшись до Ісуса Христа, тільки доторкнулася до Його одягу – і отримала зцілення.
В обох випадках, що Господь говорить їм? «Вірте!». Яка молитва виходила з серця цих людей, що Господь не відкинув її, але відгукнувся на цю молитву? Дійсно, не кожен з нас може так молитися. Але в якісь хвилини фізичної або духовної немочі, коли поруч з нами якесь велике горе, напевно, кожна людина може себе так налаштувати, щоб всім серцем почати благати Господа – і така молитва не може бути не почута.
Не потрібно думати, що Бог творив чудеса тільки в далекому минулому, а в наш час вже не творить. Господь перебуває поза часом і залишається незмінним навіки. Він і в наш час творить чудеса за молитвами тих, хто має віру. Біда наша в тому, що мало у нас віри, і рідко зараз зустрінеш людину, що має її.
Найчастіше ми віримо теплохолодності, тільки сподіваємося (може, вийде) – і, звичайно ж, не отримуємо. Тільки лише коли ми доходимо до того стану, в якому були Яір і кровоточива жінка, коли нам нема на кого і ні на що сподіватися, наше серце знаходить підставу лише в Бозі і Господь приходить в наше життя. Віра – це те, що робить для нас можливим присутність Бога в нашому серці і зміна Ним нашого життя. Будемо молити Бога, щоб Він допоміг нам зміцнитися у вірі і чесноті».
Идет загрузка ...