13 липня відзначається свято Собор 12-ти апостолів Христових. Божественну літургію у соборі Різдва Богородиці звершив клірик собору отець Іоанн Моніка. За Літургією була піднесена сугуба молитва про мир в Україні та єдність Православної Церкви

Собор славних і всехвальних 12-ти апостолів

Собор 12-ти апостолів Христових є давнім святом. Вказівки на це святкування зустрічаються в IV столітті. Святі 12 апостолів — Петро і його брат Андрій Первозванний, Яків Зеведеїв і брат його Іоанн Богослов, Филип, Варфоломій, Фома Близнюк, Матвій, Яків Алфеїв, Юда, брат Господній або Тадей, Симон Зилот і Матфій — згадувані в різні пори року, з давніх часів також вшановуються Церквою в загальному святкуванні на наступний день після пам’яті славних і первоверховних апостолів Петра і Павла.

Грецьке слово “апостол” означає “посланник, слуга”, тобто апостоли були посланцями, слугами Христа. Ще вони називалися учнями Христовими, бо були ближче всіх до Нього і більше всіх чули  Його святе вчення. Спаситель обрав їх на служіння людям, коли Сам виступив на служіння роду людському — за три роки до Своєї хресної смерті. Щоб відкрити світу Свою всемогутність, Христос обрав і наділив чудовою силою майже всіх апостолів із бідних, незнатних родів. Будучи покликаними до апостольства, вони залишили своїх рідних, свої домівки і заняття і невідлучно слідували за Вчителем. За Його велінням вони розійшлися різними містами і країнами, охоче розділяючи з Ним всі незручності й страждання.

Імена 12 апостолів в Євангеліях перераховані в даних про їх обрання та посланні на проповідь (в Діян 1: 13-26 цей список повторюється, за винятком імені Іуди Іскаріота, який замінюється жеребом на Матфія).

Однак виділення учнів з числа народу, що постійно оточував Христа, відбувалося досить тривалий час. Першими до апостольства були покликані Андрій, Іоанн, Яків, Симон (наречений Петром), Филип і Нафанаїл (Ін. 1: 35-49), з яких принаймні Андрій та Іоанн колись були учнями Іоанна Хрестителя (Ін. 1: 35- 40). Хоча перебування з Христом вже пробудило в них віру в Нього (Ін. 2:11), після першої зустрічі з Учителем вони ще на деякий час повертаються до своїх звичних справ. Продовжуючи займатися рибальством, майбутні апостоли, як і інші учні, бачили чудеса Господа в Галілеї, чули Його проповідь (Лк. 4: 31-5: 1). Переломною подією, після якого рибалки перетворилися в «ловців людей», став чудовий улов риби (Лк. 5: 2-12). Вони вирішили «залишити все» і слідувати за Вчителем. З безлічі учнів Господь пізніше поповнив число Своїх перших апостолів до дванадцяти, які аж до арешту Христа вже не відлучалися від Господа, від Якого навчалися і готувалися до наступного виходу на проповідь.

Остаточне обрання апостолів сталося, коли вустами ап. Петра (Мф. 16:16) була сповідана їх загальна віра в Христа як Сина Божого. Однак і після цього Спаситель мав зміцнювати їх віру. В Євангеліях описані приклади маловір’я апостолів (Мф. 14: 25-31; 16: 8; 17:20; Мр. 4: 37-40), нерозуміння ними слів і справ Христа (Мф. 15: 15-16; 26: 7 -13; Лк. 9:45; 18:34; Ін. 12:16). Розуміючи вчення про Царство Боже як про земне царство Ізраїлю (Мр. 10: 32-37), вони ставлять питання про людські привілеї, що можна отримати, слідуючи за Господом (Мт. 20: 20-24; Мр. 9:33; Лк . 9:46). Слабкість їх віри доходить до того, що в момент арешту всі вони залишають Месію (Мф. 26:56; Ів. 16:32), а Петро тричі відрікається від Нього (Мф. 26: 69-75). Один з дванадцяти навіть став зрадником. Навіть після Воскресіння Христа деякі з них ще сумніваються (Мф. 28:17), продовжують по земній розуміти вчення про Царство (Дії 1: 6). І ці вказівки Святого Письма на недосконалості і людську слабкість навіть обраних учнів Господа говорять про те, що тільки з Божою допомогою і силою Духа Святого людині дано перемагати свою гріховну природу і знаходити істинне знання Бога.

Остаточно апостоли стали тими, ким Христос «вловив всесвіт» (тропар П’ятидесятниці), лише отримавши в день П’ятидесятниці в вигляді вогненних язиків дар Святого Духа, Який «навчив їх всьому» (Ін. 4:26). Силою Його вони і робили справу свого служіння до самої смерті. Подібно до свого Божественного Вчителя апостоли відчули безліч лих і скорбот під час просвіту поганам — і встояли в цих випробуваннях.

Майже всі апостоли Христові закінчили свою сповнене страждань життя мученицьки.
Петро Первоверховний — перший єпископ Римський. Він проповідував по Нікеї, Сирії, Малій Азії, Сицилії, Коринті, Іспанії, Карфагені, Єгипті, Британії. У 67 р в Римі розп’ятий вниз головою. Святі мощі його зберігаються в Римі. Пам’ять 29 червня.

Іаков Заведеїв, брат Іоанна Богослова, проповідував в Іспанії. Близько 44 р. усічений мечем в Єрусалимі за царя Ірода Агріппи I. Пам’ять 30 квітня.

Андрій Первозванний, брат Петра, проповідував у Візантії, Фракії, Македонії, Мал. Азії, Аланії, Криму, Причорномор’я, на Русі. Близько 62 р. в Патрах розіп’ятий на хресті у вигляді літери Х. Частина глави в Амальфі. Пам’ять 30 листопада.

Іоанн Богослов, євангеліст, і проповідував в їхніх Мал. Азії, Єрусалимі, Ефесі, на о. Патмос. На поч. II ст. (бл. 106 р) мирно спочив у Ефесі. Пам’ять 8 травня і 26 сент.

Филип проповідував у Сирії, Малій Азії з ап. Варфоломієм; Греції, Аравії, Ефіопії, Фрігії. Розп’ятий вниз головою в Гієраполі (Фрігія) в I ст. Святі мощі покладені в храмі 12-ти апостолів (Рим); рука — у Флоренції. Пам’ять 14 листопада.

Варфоломей проповідував в Сирії, Малій Азії (з ап. Филипом); Індії, Вел. Вірменії. У I ст. язичниками в Баку розіп’ятий вниз головою (здерли шкіру, відрубали голову). Частина св. мощей в Римі. Пам’ять 11 червня і 25 серпня.

Фома проповідував в Індії, Парфії, Мідії, Персії. У I ст. помер мученицькою смертю в Індії, пронизаний 5-ма списами. Святі мощі зберігаються в Індії, в Едессі, в Константинополі, рука — в Угорщині. Пам’ять 6 жовтня.

Матфей (колиш. Митар Левій), євангеліст (41). Він проповідував по Македонії, Сирії, Персії, Парфії, Мідії, Ефіопії. У 60 р в Африці розп’ятий на землі і спалений людожерами. Пам’ять 16 листопада.

Іаков Алфєєв, брат ап. Матвія, проповідував в Едессі, Юдеї, Газі, Півд. Палестині, Єгипті. У I ст. розп’ятий на хресті в Єгипті. Пам’ять 9 жовтня.

Іуда Яковів, або Тадей, — брат Господній по плоті. Був в Юдеї, Галилеї, Самарії, Ідумеї, Аравії, Сирії, Месопотамії, Персії. У Вірменії бл. 86 р. розп’ятий на хресті, пронизаний стрілами. Пам’ять 19 червня.

Симон Зилот проповідував в Єгипті, Мавританії, Лівії, Нумідії, Киринії, Абхазії. У I ст. в Абхазії розп’ятий на хресті. Пам’ять 10 травня.

Матфій обраний до числа 12-ти замість Юди Іскаріота. Він проповідував по Юдеї, Колхіді, Македонії. Бл. 63 р. побитий камінням в Юдеї. Глава — в Римі, частина мощей — в Трірі, Павії. Пам’ять 9 серпня.

Вище йшлося про перші 12 апостолів, яким присвячене сьогоднішнє свято. Євангеліст Лука повідомляє також про те, що Господь «обрав і інших 70 учнів і послав їх по двох перед Себе до кожного міста та місця, куди сам хотів іти» (Лк. 10: 1). Причина появи цього кола обраних учнів наводиться в наступному вірші: «Жнива великі, та робітників мало; тож благайте Господаря жнива, щоб вислав робітників на жнива свою »(Лк. 10: 2). Церква вшановує їх 4/17 січня як Собор 70 апостолів.

Ще пізніше, через кілька років після Вознесіння Господа, Ним був покликаний на служіння Савл, який став апостолом Павлом. Але незважаючи на таке пізнє покликання і на винятковість обставин, при яких він став благовісником, апостол Павло разом з Петром іменується Церквою як первоверховний.

Не так вже й багато було в перший час учнів Христових (два “взводи” в армійському розумінні), але, з Божою поміччю, вони своїм вченням перемогли весь світ і утвердили засновану Господом Церкву. «Во всю землю изыде вещание, и в концы вселенныя глаголы их». Не було тоді ні одного народу, якому б не проповідували святі апостоли (а пізніше їх наступники). Палестина, Сирія, Месопотамія, Італія, Греція, Вірменія, Індія, Персія, Британія, Єгипет, Ефіопія і багато інших країн були оголошені їхні вченням, підкріплюється чудесами. У цьому ряду стоїть і наша земля, яку відвідав і благословив апостол Андрій Первозванний, особливо шанований за це Православною Церквою.

Згадуючи близькість апостолів до Господа, їх великі труди і страждання на славу Божу заради нашої святої віри, багато святих послідовників намагалися наслідувати їх, якщо не в плані просвітницької апостольської діяльності, яка не для всіх була доступна, то, у всякому разі, в жертовному служінні Богу. Особливо ми шануємо святих, яких Церква величає рівноапостольними — в їх числі св. рівноапостольного Володимира, Хрестителя Русі. Святий благовірний цар Костянтин Великий (306 — 337) побудував в Царгороді храм в ім’я святих дванадцяти апостолів.

Підготовлено за матеріалами сайту «Православіє і світ»