Сьогодні, 10 березня, у Прощену неділю літургію в соборі Різдва Богородиці звершив настоятель протоієрей Михаїл Терещенко. Під час богослужіння була піднесена сугуба молитва про мир в Україні та про єдність Православної Церкви.

За Божественною літургією цього дня читається уривок з Нагорної проповіді Спасителя (з Євангелія від Матфея), де Господь говорить на необхідності прощення наших ближніх: як ми прощаємо своїх ближніх, так і Отець небесний простить нам наші гріхи, якщо ж не прощаємо ближніх – то і Бог не простить нас.

В цей останний день Сирного тижня православні християни заговляються на Великий піст.

Прощена неділя

«Вустами великих пророків Нафана, Іони, Давида та інших Слово Боже закликало і закликає нас до покаяння. Предтеча Господній Іоан і Сам Господь наш Ісус Христос додали до цього заклику: «Покайтеся, бо наблизилося Царство Небесне» (Мф. 3, 2; 4, 17).

Великий піст, у період якого ми вступаємо, є часом покаяння і наближення до нашої земної і небесної Пасхи — нашого позбавлення, до Царства Небесного. Великий піст — це час покаяння та очищення. Без покаяння немає очищення, а без очищення немає спасіння. Покаянням виправдався митар, отримала пробачення грішниця, покаяння відкрило розсудливому розбійнику райські двері, покаянням апостол Петро, який відрікся від Спасителя світу, був відновлений у апостольській гідності.

Істинному покаянню передує, згідно вченню Церкви, одна необхідна умова — прощення образ і примирення. Усі ми живемо в суспільстві, разом трудимося, йдучи нашим життєвим шляхом.

У кожного з нас по-своєму будуються відносини з людьми. Про декого з ближніх ми думаємо: «До чого ж важка для мене ця людина, випадково (а насправді, Промислом Божим) поставлена біля мене». А хтось так само думає про нас. Але як би там не було, ми йдемо всі разом, а тому зобов’язані триматися одне одного. Ми повинні розуміти кожного і допомагати ближньому, бо, тільки носячи тяготи інших, можна виконати Закон Христовий (Гал. 6, 2).

Вступаючи в період Великого посту, спробуємо, браття і сестри, стати стерпними для оточуючих, а якщо вистачить на те сил, то і добрими супутниками один одному. Чим ближче ми підходимо до Царства Небесного, тим більше наближаємося до Живого Бога та один до одного. Таким чином унеможливлюються наші байдужість і злопам’ятство. Тільки той, хто любить іншого, виконав Закон Христовий (Рим. 13,8).

Чому ж треба прощати своїх ближніх? Прощення гріхів передбачає Закон Євангелія, це веління Самого Господа. «Якщо ви, — говориться у Святому Письмі, — прощатимете людям їхні провини, то і вам простить Отець ваш Небесний, а якщо не прощатимете людям провин їх, то і Отець ваш не пробачить вам провин ваших» (Мф. 6, 14-15). «Отже, — говорить у іншому місці Слово Боже, — у всьому, як хочете, щоб із вами чинили люди, так чиніть і ви з ними» (Мф. 7, 12): хочете бути прощеними — прощайте; бажаєте, щоб Вас любили — любіть; хочете бути не скривдженими — не кривдьте інших.

Так і в молитві Господній, яку нам дав Сам Бог, ми просимо: «І пробач нам борги наші, як і ми пробачаємо боржникам нашим» (Мф.6,12). І якщо ми не прощаємо боргів нашим боржникам, то, вимовляючи слова цього прохання, ми говоримо неправду перед Богом. Така молитва не принесе нам ні миру, ні Божого благовоління.

У чому ж треба прощати наших ближніх? У всьому, що на досвіді розуміємо і відчуваємо на собі, що нас ображає і заподіює біль. Усе це необхідно викорінювати. Тільки у взаємному смиренні, взаєморозумінні і всепрощенні можливо для людини знайти душевний мир і вступити на шлях покаяння, наближаючись до Бога.

Ворожнечу між нами породжує гріх, з яким необхідно боротися. Гріх, по вченню святих отців, — вогонь, що горить: у міру зменшення горючої речовини вогонь згасає, у міру добавки — ще з більшою силою розгорається. Усвідомлюючи свою відповідальність перед Богом і людьми, вступаючи у Великий піст, зменшимо ж, браття і сестри, горючу гріховну речовину — образи один на одного; будемо намагатися влаштувати своє життя згідно зі словами святителя Димитрія Ростовського: «Зранку в молитві будь серафим, у праці — херувим, у поводженні зі всіма — ангел».

На шляху всепрощення зустрічається багато перешкод. Головна з них — наша самолюбність і сатанинська гордість. Шкодить у цій добрій справі також ворог нашого спасіння — диявол. Але в порівнянні з тими засобами і можливостями, якими ми володіємо, ці перешкоди — ніщо. З нами завжди Бог і Його всесильна допомога, благодать Святого Духа, покровительство ангелів, молитовне заступництво святих угодників. З нами Бог! А що може бути більше, міцніше і надійніше цього?

Усвідомлюючи це, підійдемо до відповідального моменту в нашому житті. Вирвемо зі свого серця усілякі образи, від душі пробачимо наших ближніх і дальніх — і тоді простить нас Бог.

«Господи Боже, виведи наші душі з єгипетського гріховного полону, введи нас до очистительної пустелі спасительного посту, керуй нами вогненним стовпом Твоєї Божественної правди і невимовного милосердя, живи нас манною Твоєї Божественної Євхаристії і введи нас до Ханаану чистоти і святості». Амінь.

митрополит Володимир Сабодан