Галерея

Успіння Пресвятої Богородиці

28 серпня Православна Церква урочисто відзначає Успіння Пресвятої Богородиці. До цього дня нас готував двотижневий Успенський піст. Кончина Богородиці називається не смертю, а Успінням, бо після Воскресіння Ісуса Христа смерть переможена, і смерть тіла – тимчасовий стан, наче сон, до загального воскресіння. Божественну літургію та всеношну напередодні у соборі Різдва Богородиці звершив настоятель протоієрей Михаїл Терещенко.

Також у вечері цього ж дня було звершено чин погребіння Плащаниці Пресвятої Богородиці

Кожне Богородичне свято — це велика радість, радість перш за все від того, що світ має цю святішу Особу; радість від того, що через Божу Матір наша рідна земля, така близька і грішна, відгукнулася на поклик небес, і небо зійшло на землю; радість від того, що вустами Божої Матері людство відповіло Богу послухом, вірою і відданістю, і Господь став Людиною. Кожне свято Божої Матері — це радість про Господа, радість і в тому, що у нас є Скоропослушниця і Подателька радості.

З радістю і торжеством, а разом з тим, зі зди-вуванням, сьогодні ми молитовно переживаємо свято Успіння Пресвятої Богоматері. О, дивне чудо! У гробі лежить Та, Яка дала Джерелу життя Христу Свою плоть. Пренепорочна Діва не могла уникнути смерті. Такий закон Божий і така правда! Вона, чиста і нескверна Голубиця, Чесніша херувимів і Славнійша серафимів, Вона дала світу Христа, але не уникла людської долі. Вона нині закінчила земне життя, померла. Але ми віримо, що Вона не залишила світу і після Успіння Свого; Вона і нині жива, бо Її до життя повернув “во утробу Вселивийся приснодевственную”. Цю віру Церква виражає в своїх піснеспівах, називаючи гроб Богоматері ліствицею до небес.
Скільки людських думок, скільки теорій і сподівань розбивалися вщент перед фактом смерті. Віра наша вчить, що смерті немає, а є успіння, яке приводить людину від одного виду життя — тимчасового — до іншого — вічного. У світлі такого вчення багато речей у житті набувають іншого значення. Саме життя отримує новий зміст. По-новому сприймаються радощі та печалі, на які таке багате життя кожної людини.
Божа Матір була земною людиною. Їй були відомі житейські переживання. Вона уражалася серцем біля Хреста Свого Сина, страждала Його стражданнями. Вона покірно несла Свій Богоматерній Хрест, пила чашу страждань, зберігши до кінця днів Своїх слухняність і відданість волі Божій. Як радісно і знаменно, що біля гробу Її ми не тільки вчимося всьому святому, вічному і спасительному, але і отримуємо материнське благословення Пречистої Богородиці та Пріснодіви Марії. В Ній ми знайшли ліствицю до неба, зв’язок із небом.
Преклоняючись перед Її святим гробом, навчаючись від Неї вищого божественного відання і християнських чеснот, будемо молити, щоб Вона не розлучалася з нами. Вона обіцяла апостолам, а через них і нам, перебувати з нами до кінця віку. На честь цієї обіцянки святі апостоли після Успіння Пречистої Божої Матері, під час переломлення хлібу, залишали за столом місце для Неї, Благословенної, з твердою вірою в Її невидиму присутність. Віримо і ми, що Вона з нами, а через Неї з нами і Син Її — Господь наш Іісус Христос, Який слухає Її молитви і наші прохання, благословляє, карає, врачує і прощає. Мати Божа! Молитвами Твоїми позбав нас від усякого зла і врятуй від смерті душі наші.

Підготовлено за матеріалами сайту «Українська правослана церква».

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *