Галерея

Божественна літургія у неділю 22 жовтня

Сьогодні, 22 жовтня, у двадцяту Неділю після П’ятдесятниці, Божественну літургію та всеношну напередодні у соборі Різдва Богородиці звершив настоятель протоієрей Михаїл Терещенко. Православна Церква сьогодні вшановує праотця Авраама, апостола Якова Алфеєвого і святих отців Сьомого Вселенського собору.

Сьомий Вселенський Собор

Вселенські Собори – зібрання Предстоятелів і представників усіх Помісних Церков , що скликаються для позбавлення влади єресей і затвердження істин віровчення , для встановлення правил , обов’язкових у всій Церкві, і для вирішення питань, що мають загальноцерковну важливість.

На цих Соборах були присутні голови помісних Церков чи їх офіційні представники , а також весь єпископат , який представляв свої єпархії . Догматичні та канонічні рішення Вселенських Соборів визнаються обов’язковими для всієї Церкви. Для засвоєння Собором статусу «Вселенський» необхідна рецепція, тобто перевірка часом, і прийняття його постанов усіма помісними Церквами. Траплялося, що під жорстким тиском імператора або впливового єпископа учасники Соборів приймали рішення, що суперечать євангельській істині і церковному Переданню, з часом такі Собори Церквою відкидалися .

Вселенський Собор є єдиним верховним авторитетом у вселенської Православної Церкви з питань віровчення і законодавства і, по дії через нього і в ньому Святого Духа, має властивість непогрішності; визначення, і правила Вселенського Собору простягаються на всі Помісні Церкви і на всі часи.

Всього було сім Вселенських Соборів (325-787 рр.).
1 . Нікейський
2 . Константинопольський
3 . Ефеський
4 . Халкидонський
5 . Константинопольський 2-й
6 . Константинопольський 3-й
7 . Нікейський 2-й.

СЬОМИЙ ВСЕЛЕНСЬКИЙ СОБОР

Сьомий Вселенський Собор відбувся в 787 році в місті Нікеї за імператриці Ірини (вдови імператора Лева Хозара), і в ньому брали участь 367 отців.

Собор було скликано проти іконоборчої єресі, яка виникла за 60 років до Собору, за грецького імператора Лева Ісавра, який, бажаючи навернути магометан у християнство, вважав за необхідне знищити вшанування ікон. Ця єресь тривала за його сина Костянтина Копроніма й онука Лева Хозара.

Собор осудив і відкинув іконоборчу єресь і визначив – ставити і покладати у св. храмах, разом із зображенням Чесного і Животворчого Хреста Господнього, і святі ікони, шанувати і віддавати їм поклоніння, підносячись розумом і серцем до Господа Бога, Божої Матері і святих, на них зображених.

Після VII Вселенського Собору гоніння на святі ікони знову були відновлені наступними трьома імператорами: Левом Вірменином, Михайлом Бальбою та Феофілом і майже 25 років хвилювали Церкву.

Шанування св. ікон було остаточно відновлено і затверджено на Помісному Константинопольському Соборі в 842 році, за імператриці Феодори.

На цьому Соборі, з вдячності Господу Богу, Який дарував Церкві перемогу над іконоборцями та всіма єретиками, встановлено свято Торжества Православ’я, що належить святкувати в першу неділю Великого посту і що відзначається й дотепер у всій Вселенській Православній Церкві.

Святий Іаков Алфеїв

Святий Іаков Алфеїв був сином Алфея і рідним братом святого євангеліста Матфея. Відрізняти його треба від Іакова Заведеєвого, брата святого Іоанна Богослова, і від Іакова, брата Господнього, одного із 70-ти Христових учнів і першого єпископа Єрусалима.

Іаков Алфеєвий був у числі 12-ти Христових апостолів.

Після зіслання Святого Духа Іаков навчав у Юдеї, Едессі, Газі, Тирі, Елевтерополі, а також проповідував у Персії.

Як пише у житії святого святитель Дмитро Туптало, «прийнявши із іншими Святого Духа, що зійшов у вогненних язиках у свято П’ятидесятниці, пішов поміж язичників Христа проповідувати і наставляти заблудлих на путь спасіння. Ревністю ж Божественною розпалився, як вогонь, терня безбожжя попалив, ідолів зруйнував і храми їхні розорив, Господньою силою і благодаттю усілякі недуги лікуючи і духів лукавих від людей відганяючи, і велику кількість людей до Христа привів, від них-бо нове собі дістав ім’я Сімені Божественного, насіяв-бо в серцях людських Боже слово, насадив віру і виростив благочестя, через це Сіменем Божественним і найменувався. Обійшов відтак численні країни, сіючи сім’я небесне і збираючи колосся спасіння людського; завершив хід свій Христовими слідами, був-бо наслідувач Христових страстей, — до хреста пригвожджений, Богові дух свій віддав. І зібрано було це Сім’я Божественне, святий Яків, із сторичним плодом у небесну житницю, де сам насичується баченням лиця Божого і нам того ж насичення молитвами своїми упрошує».

Коли ж світло Божої віри Іаков ніс до Єгипту, то в приморському місті Острацині, на кордоні Палестини, зазнав мученицької смерті – після жахливого бичування його розіп’яли на хресті.

Цього ж дня Православна Церква згадує преподобного отця нашого Андроника і святої дружини його Афанасії.

Преподобні Андронік і дружина його Афанасія жили в Антіохії в V столітті. Святий Андронік був ремісником. Свій заробіток він ділив на три частини, одну частину віддавав в церкву, іншу – бідним, а третю залишав для своєї сім’ї. Коли Господь забрав у Андроніка і Афанасії сина і дочку, благочестиві подружжя вирішило повністю присвятити себе служінню Богу, допомагаючи бідним і хворим. Незабаром святе подружжя вирушили в Олександрію, і Андронік вступив в скит, а Афанасія – в жіночий Тавеннісіотський монастир.

Через 12 років подвижницького життя преподобний Андронік прибув до Єрусалиму на поклоніння святим місцям. Йому зустрівся попутник – чернець Афанасій. Це була Афанасія, яка, передбачаючи небезпеки подорожі, переодягнулася чоловіком. Вони не впізнали один одного, бо довгі подвиги змінили їх вигляд. Повернувшись з Єрусалиму, обидва ченця оселилися в одній келії і багато років трудилися в мовчанні. Після кончини преподобної Афанасії залишилася записка, розкриває її таємницю. Незабаром помер і преподобний Андронік.

Також православні сьогодні вшановують Корсунську ікону Богоматері.

Згідно з переказами, святий образ був написаний святим євангелістом Лукою і зберігався в Ефесі. У 988 році, 9 жовтня, список з цієї ікони був принесений з Корсуня до Києва святим рівноапостольним князем Володимиром (пам’ять 15 липня) після його Хрещення і отримав назву Корсунської ікони. Пізніше ця ікона була перенесена в Новгород, а за царя Івана Грозного – в Москву, в Кремлівський Успенський собор, де була поміщена за престолом і де перебуває і понині. Запрестольна ікона, згідно з дослідженнями, належить до числа маловивчених пам’яток стародавнього іконопису, а перші історичні відомості про неї відносяться до початку XVII століття. Цей образ з написання схожий з іконами типу «Розчулення». Свята ікона Пресвятої Богородиці стала однією з перших святинь Успенського собору і понад шість століть перебувала в його вівтарі.
За іншим переказом подібний образ Божої Матері був принесений з Греції в 1162 преподобною Єфросинією Полоцькою (пам’ять 23 травня).
Свята Євфросинія заснувала в Полоцьку Спаську обитель, а дещо пізніше побудувала ще одну церкву в честь Пресвятої Богородиці. Коли вона дізналася, що в Греції є ікони, написані євангелістом Лукою, то відправила багаті дари грецькому імператору і патріарху Луці Хризовергу, з проханням прислати ікону. Святий образ був відправлений на Русь з Ефеса. Ікону везли через Корсунь, і на прохання жителів цього міста вона пробула там близько року, отримавши також назву Корсунської. Свята Євфросинія прикрасила образ золотом, сріблом і дорогоцінними каменями і в 1173 поставила його в храмі Божої Матері. Тут ікона перебувала більше 60 років, прославившись зціленнями.
У 1239 році дочка Полоцького князя Брячислава, Параскева, виходячи заміж за святого благовірного князя Олександра Невського (пам’ять 23 листопада), відвезла цю ікону в місто Торопець, де перебувала в Богородицькому соборі, вважалася чудотворною і прославилася багатьма чудесами і особливо заступництвом міста від польського нашестя 1611 року.
У 1917 році більшовики вилучили чудотворний образ і вивезли його в Ленінград. Пізніше він був поміщений в Російський музей м Санкт-Петербурга, а у Всіхсвятському храмі м. Торопець знаходиться список з чудотворної ікони.
Святий Корсунський образ Пресвятої Богородиці прославився і іншими своїми списками – в Ісаакіївському соборі Петербурга, Ніжинському чоловічому монастирі та ін.

Підготовлено за матеріалами сайтів  “Азбука віри

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *