Сьогодні, 13 серпня у десяту Неділю після П’ятдесятниці, Божественну літургію та всеношну напередодні у соборі Різдва Богородиці звершив настоятель протоієрей Михаїл Терещенко.
Успенський піст: християни проти філософів
Піст без молитви — дієта, не більше. Дієта — теж добре. Полегшує плоть, дає відчуття радості життя, і таке інше. Ось скаже вам хтось: «Я дієти дотримуюся, а ви поститеся. В чому різниця?”. А ви йому: «Ну, знаєте… Ну, розумієте…». І — нічого конкретного. Тоді він нічого не дізнається і нічого не зрозуміє. Плюс — буде впевнений, що і його дієта, і наш пост — щось якщо не до кінця однакове, то дуже схоже.
Горе нам. Ми не вміємо ні пояснити, ні захистити свою віру. Очі у всіх розумні, а слова не ті. Не в приклад нам були одні ченці, яких запитали філософи: «І ви не одружуєтеся — і ми. І ви спите на землі — і ми. І ви ходите вічно в одному одязі, і ми — в одному плащі. Яка між нами різниця?»
Було це за часів, коли філософія була не кабінетною дисципліною, а способом життя. За цим критерієм у нас сьогодні взагалі немає філософів, одні… не скажу, хто. Так ось, ті монахи, до яких було звернене питання, відповіли: «За зовнішніми ознаками ви і ми відрізняємося мало. Але ми сподіваємося на Бога і перебуваємо в благодаті».
Виходячи зі сказаного, і ми про піст свій можемо сказати щось подібне. Наприклад: «Ми вчимося любити Бога і часто згадуємо про пришестя у світ Його Єдинородного Сина. Ми любимо також і Матір Ісуса Христа, «таковой страшной тайне послужившую». Цей наш піст присвячений Їй. Постуючи, ми сподіваємося на Бога і перебуваємо в благодаті, оскільки Сама Діва Марія благодатна, і Ангел сказав Їй: «Радуйся, Благодатная, Господь з Тобою».
Якщо їсти і пити менше, а часом і не їсти-пити взагалі, то чим зайнятися? Молитвою! Тим, без чого піст — просто дієта, і не більше. Молитва потрібна: сильна, зібрана, гаряча, про себе і про всіх. Не просто читання деяких молитовних текстів, що само по собі похвальне і є школою молитви, але це — ще не вся молитва. Потрібно не вдавати з себе людину, що молиться, — потрібна сама молитва, яка (бачить Бог) змінює людину, «чадом світу цього соделовая».
Матір Божа вміє молитися. Все життя цьому вчилася. У тиші, в простоті, в самоті. То працюючи, то відпочиваючи, то встаючи, то лягаючи, Вона мала Бога в пам’яті і ім’я Його — на вустах. Потім, сподобилася відвідин Гавриїла і зачала в утробі, прислухалася до биття і зростання плоду в Собі, на кожен рух Сина відповідаючи молитвою.
А потім ходила за Сином, «слагая все глаголы Его в сердце Своем». Потім горіла у вогні нестерпного страждання, стоячи під Хрестом, але молитви не залишала. Потім змінила скорботу на радість і проповідувала людям порятунок в Тому, Кого носила, і годувала, і запитувала, і слухала.
А потім прийшов Їй час помирати. І знову посилилася і збільшилась Її молитва, у відповідь на яку Син Сам прийшов і взяв на руки душу Матері. Потім було Її воскресіння і сходження на небеса, звідки Вона дивиться на нас, і відвідує, і є з заступництвом і швидкою поміччю.
Народила, але Дівою залишилася. Померла, але перейшла в Життя, оскільки Бог наш є Син Її. Якщо Життя до нас прийшло через Неї, і значить, Вона — Двері Життя. Якщо Бог до нас з небес зійшов Нею, і значить, Вона — Драбина, Яка з’єднує небо і землю.
Варто в очікуванні свята Успіння поститися духом і черевом. Базікати менше і не вникати в те, що нас напряму не стосується. Їсти менше, щоб відчути в собі якусь легкість і бадьорість. А те, що з’явилося «конвертувати» в відвідування храму і в земні поклони на молитві. Щось добре зробити заради Христа, а не заради похвали або людської подяки у відповідь. Одним словом, треба спробувати подвизатися добрим подвигом. І робити це потрібно сьогодні, а не «потім». Хто сьогодні не хоче рятуватися, той ризикує завтра бути викресленим з числа спасенних. Примножимо сьогодні молитви, братіє, тому що Діва Марія за нас молитися не перестала, але й сьогодні «молитвами своими избавляет от смерти души наша».
Підготовлено за матеріалами сайту «Собраниє проповєдєй протоиєрєя Андрея Ткачёва».
Идет загрузка ...