18 січня Церква відзначає Навечір’я Богоявлення. Божественну літургію та Велике освячення води у соборі Різдва Богородиці звершив настоятель протоієрей Михаїл Терещенко. Освячення води за церковним уставом звершується саме сьогодні, в канун Богоявлення, а завтра, в самий день свята, воно повторюється. За Літургією посилено помолились про Україну, її народ, владу та військо, щоб Господь дав Свій мир нашій землі та милість знедоленим.
Великі (царські) часи Навечір’я Богоявлення та зображальні були зверешені напередодні.
До 5 століття було прийнято згадувати народження і хрещення Сина Божого в один день – 6 січня, і називалося це свято Феофанією – Богоявленням, що засвідчувало втілення Христа у світ і явлення Трійці у водах Йорданських. Святкування Різдва Христового було перенесено на 25 грудня (за Юліанським календарем, або старим стилем) уже пізніше, в 5 столітті. Так було покладено початок новому церковному явищу – святкам, що закінчуються навечір’ям свята Водохреща.
Слово «навечір’я» означає переддень церковного торжества, а друга назва – святвечір (або сочельник) пов’язана з традицією приготування в цей день куті, тобто сочива.
Зважаючи на виняткову важливість події, що має відбутися наступного дня в житті Ісуса Христа й усіх нас, Церква встановила в переддень свята строгий піст. Саме звідси і з’явилася традиція варити кутю, яка не є обов’язковою, але настільки зручна, що міцно закріпилася повсюдно. Зрозуміло, в наші дні не у всіх є така можливість, але посту сьогодні дотриматися все ж таки необхідно.
Міру утримання віряни визначають індивідуально, з огляду на власні сили і благословення духівника. У цей день, як і в Різдвяний святвечір, зазвичай не вживають їжі до виносу свічки після Літургії вранці і першого причащання водохресної води.
У святвечір, після Літургії, в храмах здійснюється Велике освячення води. Водосвяття називається Великим через особливу урочистість обряду, наскрізь пройнятого спогадом євангельських подій, що стали не тільки першообразом таємничого омивання гріхів, але і дійсним освяченням самого єства води через занурення в неї Бога у плоті. Вода ця називається агіасма, або просто хрещенська вода. Під впливом Єрусалимського уставу, з 11 – 12 століття водосвяття відбувається два рази – і у Водохресний святвечір, і безпосередньо в свято Богоявлення. Освячення в обидва дні проходить однаковим чином, тому вода, освячена у ці дні, нічим не відрізняється.
Є благочестива традиція кропити в цей день хрещенською водою своє житло, співаючи тропар Богоявлення. Святу воду весь рік вживають натщесерце в невеликих кількостях, зазвичай разом зі шматочком просфори, «щоб силу, здоров’я підкріпляючу, хвороби зцілюючу, демонів проганяючу і всі ворожі навіти відвертаючу змогли ми отримати від Бога».
При цьому читається молитва: «Господи Боже мой, да будет дар Твой святый и святая Твоя вода во оставление грехов моих, в просвещение ума моего, в укрепление душевных и телесных сил моих, во здравие души и тела моего, в покорение страстей и немощей моих по безпредельному милосердию Твоему молитвами Пречистыя Твоея Матери и всех святых Твоих. Аминь». При недугах або нападах злих сил пити воду можна і потрібно, не вагаючись, у будь-який час.
Особливою властивістю святої води є те, що, додана навіть у невеликій кількості до води звичайної, вона передає благодатні властивості і їй, тому в разі нестачі святої води її можна розбавити простою.
Не можна забувати, що освячена вода – це церковна святиня, яка вимагає до себе побожного ставлення. При належному зберіганні свята вода не псується багато років. Зберігати її слід в окремому місці, краще поруч із домашнім іконостасом.
Идет загрузка ...