12 грудня, у двадцять четверту Неділю після П’ятдесятниці, Божественну літургію та всеношну напередодні у соборі Різдва Богородиці звершив настоятель собору протоієрей Михаїл Терещенко. За Літургією посилено помолились про Україну, її народ, владу та військо, щоб Господь дав Свій мир нашій землі та милість знедоленим.
Навчаючи народ, Ісус Христос прийшов у Вифанію. Це поселення розташоване неподалік від Єрусалима, за Елеонською горою. Тут прийняла Його у свій дім одна жінкана ім`я Марфа, у якої були брат Лазар і сестра Марія.
У цьому домі Ісус Христос дав настанову про те, що турбота про спасіння душі – вище за всі інші турботи. Приводом до цього став прийом, вчинений Йому сестрами Лазаря. Обидві вони з однаковою радістю зустріли Його, але порізному виявили свою радість.
Марія сіла біля ніг Спасителя і слухала слово Його.
Марфа ж тим часом клопоталася про велике частування.
Чи то Марфа боялася, що вона не встигне швидко впоратися сама у своїх клопотах, чи то їй здалося, що її сестра не так сердечно приймає Ісуса Христа, як слід було б, тільки Марфа підійшла до Спасителя і сказала: “Господи, чи Тобі байдуже, що сестра моя покинула мене одну слугувати? Скажи їй, щоб допомогла мені”.
Господь же Ісус Христос сказав їй у відповідь: “Марфо! Марфо! Ти турбуєшся і клопочешся про багато що (зайве, тобто турботи Марфи спрямовані на те, без чого можна обійтися, що складає лише житейську, скороминущу метушню). А потрібне тільки одне (це увага до слова Божого і виконання волі Його), Марія ж обрала благу (найкращу) частку, яка не відніметься від неї”.
Трапилось іншого разу, коли Ісус Христос розмовляв з народом, то одна жінка не могла втримати в душі своїй радості від слів Його і голосно вигукнула із народу: “Блаженна (вищою мірою щаслива) утроба, що носила Тебе, і груди, що годували Тебе!”
Спаситель же відповів на це: “Блаженні ті, що слухають слово Боже і виконують його” (тобто живуть за заповідями Божими).
(Див.: Лк 10, 38–42; 11, 27–28).
Идет загрузка ...