Воздвиження Чесного і Животворящого Хреста Господнього

27 вересня Православна Церква відзначає одне з дванадцяти головних церковних свят – Воздвиження Хреста Господнього. Святкову всеношну із чином Воздвиження Хреста напередодні ввечері та Божественну літургію у соборі Різдва Богородиці звершив настоятель протоієрей Михаїл Терещенко. За Літургією посилено помолились про Україну, її народ, владу та військо, щоб Господь дав Свій мир нашій землі та милість знедоленим.

Сьогодні Православна Церква урочисто згадує віднайдення Хреста, на якому розіп’яли Господа нашого Іісуса Христа, а також повернення його з Персії. Обидві події об’єднало те, що Животворящий Хрест воздвигали (піднімали) перед численним народом, а богомольці, зі свого боку, поклонялися святині і молилися «Господи помилуй!».

Після руйнування Єрусалима римськими військами в 70-му році святі місця, пов’язані із земним життям Спасителя, опинилися в забутті, а на деяких – були побудовані язичницькі храми.

У 326 році рівноапостольний цар Константин бажав знайти втрачений Хрест Господній. На пошуки святині він направив до Єрусалиму свою матір – праведну царицю Єлену.

В землі поруч із Голгофою відкопали три хрести, цвяхи і дошку із написом «Іісус Назарянин, Цар Іудейський» (Ін. 19:19-20). Однак ніхто не знав який із них справжній, тобто на якому дійсно розіп’яли Сина Божого. Місцевий єпископ, щоб дізнатися істину, благословив по черзі прикладати хрести до спочилого. Коли був покладений Животворящий Хрест, померлий воскрес. Після чого всі велично вшанували безцінний духовний скарб.

У 614 році після завоювання Палестини цю святиню забрали до Персії. Лише через півтора десятиліття вдалося здолати безбожників і повернути до Єрусалиму Хрест Господній. Його численні частинки, що розсіяні по всьому християнському світу, не підлягають тлінню і дарують благодать Воскресіння всім, хто з вірою до них приклониться.

«Ми молимося Святому Хресту і тим самим молимося Самому Богу, щоб Господь силою Хреста Свого вберіг нас від будь-якого зла, тому що Хрест став носієм життєдайної сили Божої. Ми поклоняємося Хресту не як знаряддю смерті, а як знаряддю нашого спасіння» — повчає нас Блаженніший митрополит Онуфрій.

У цей день православні віряни дотримуються суворого посту, на знак спогаду хресних страждань нашого Спасителя.

«Хресту‌ Тво‌єму поклоня‌ємось, Владико, і Святе Воскресіння Твоє сла‌вимо».

* * *

27 вересня ми святкуємо Хрестовоздвиження, що означає піднесення, або ж – підняття Хреста Господнього.

Передувало цьому знайдення Хреста, чим ми завдячуємо святому рівноапостольному царю Костянтину та його матері — цариці Єлені.

Понад 300 років минуло від розп’яття Спасителя. Збулися слова Христові про те, що в Святому Місті не залишиться каменя на камені. Ще в 70 році римські легіони Тита і Веспассіана не лише зрівняли мури Єрусалима з землею, але й виорали та сіллю засіяли землю, на якій він стояв. Над місцями визначних християнських святинь, аби винищити пам’ять про них, імператор Адріан наказав збудувати язичницькі храми, а містечко отримало нову назву – Елія Капітоліна.

Здавалося, більше ніщо і ніколи не нагадає наступним поколінням про доленосні події Хресної жертви та Воскресіння з мертвих Сина Божого.

Але Святе Місто – а разом із ним і його духовні скарби – було відроджене. У 313 році імператор Костянтин Великий дарував християнам свободу віросповідання. Свого часу явлення Хреста на небі провістило перемогу Костянтина над противниками. Згодом він вирішив переконатися: а наскільки реальною є євангельська історія про Іісуса з Назарета, розіп’ятого і воскреслого в Єрусалимі? Для цього було зроблено безпрецедентну спробу віднайти основний речовий доказ: Хрест Христовий.

У 326 році мати імператора, цариця Єлена, на чолі великої експедиції попрямувала до руїн Єрусалима. І тут побудовані над християнськими святинями язичницькі храми відіграли ключову роль, адже саме вони вказували на значущі місця, зберігаючи під собою, наче під саркофагом, багато святинь. Один старий єврей на ім’я Юда вказав, під яким саме капищем захована головна святиня християнства.

Коли під капищем Венери на місці Голгофи знайшли, нарешті, три хрести, табличка із надписом імені Іісуса лежала окремо. Повз якраз проходила поховальна процесія. І тоді, аби вирішити, який із хрестів – Господній, патріарх Єрусалимський Макарій наказав по черзі покласти хрести на небіжчика. Після того, як поклали Хрест Христовий, померлий ожив, а народ, вражений дивом, почав іти натовпом до Хреста. І тоді, аби показати святиню всім, патріарх благословив здійняти – воздвигнути Хрест догори, щоб кожен міг на власні очі побачити Велику Святиню.

***

Існує і ще одна складова цього святкування: важливою подією, що зробила його загальним на Сході та Заході, стало повернення Господнього Хреста до Єрусалима після того, як 614 року перський цар Хозрой, здобувши Єрусалим, забрав Хрест до персидської столиці Ктесифона. Повернув Хрест Господній до Єрусалима імператор Іраклій у 628 році після перемоги над персами. Це друге урочисте Воздвиження Хреста Господнього в Єрусалимі також відбулося 27 вересня.

***

У цей день православні християни тримають суворий піст, адже водночас це – ще одна згадка про те, яку страшну ціну заплатив на Голгофі Господь наш Іісус Христос за кожного з нас.

Без Хреста немає Воскресіння, і тому для нас Чесний Хрест – це світлий символ перемоги над смертю та міцна зброя супроти дії темних сил. Ми недарма називаємо Хрест Животворящим. Адже розіп’явшись на Ньому, Спаситель подолав владу смерті та відкрив двері Вічного Життя для всіх нас.

Хрест засвідчує міру любові Бога до людини. Любові – навіть до смерті. І любов Божа перетворила знаряддя вбивства на засіб Спасіння у Вічності.

Підготовлено за матеріалами сайту «Православ’я в Україні».