13 чеврня – свято Вознесіння Господнього. Це свято відзначають на сороковий день від Пасхи, завжди у четвер. Вознесіння Іісуса Христа, Сина Божого, у воскреслому тілі на Небо означає прославлення людської природи, що входить у повноту слави Божої. Божественну літургію у соборі Різдва Богородиці звершив настоятель протоієрей Михаїл Терещенко. За Літургією посилено помолились про Україну, її народ, владу та військо, щоб Господь дав Свій мир нашій землі та милість знедоленим.
Вознесіння Господнє — це одне з дванадцяти свят, присвячених ключовим подіям євангельської історії. Це перехідне свято: його дата залежить від дати святкування Великодня. Завжди святкується в четвер шостого тижня (седмиці), на сороковий день, після Великодня. У 2017 році — 25 травня за новим стилем. Вознесіння належить до числа так званих господських свят, тобто тих, що стосуються Господа Іісуса Христа.
У цей день ми згадуємо події, що відбулися через сорок днів після того, як Іісус Христос був розіп’ятий на Хресті і Воскрес. У день Вознесіння Господь зібрав апостолів у Віфанії, на горі Елеон. Христос благословив їх і — як був, у плоті — вознісся на небо. Вознесіння Господнє описано в Євангелії від Луки, Діяннях святих апостолів і, коротко, в закінченні Євангелія від Марка:
“И сiя́ рéкъ, зря́щымъ и́мъ взя́тся, и о́блакъ подъя́тъ егó от óчiю и́хъ.И егдá взирáюще бя́ху на нéбо, идýщу емý, и сé, мýжа двá стáста предъ ни́ми во одéжди бѣ́лѣ, я́же и рекóста: мýжiе Галилéйстiи, чтó стоитé зря́ще на нéбо? сéй Иисýсъ, вознесы́йся от вáсъ на небо, тáкожде прiи́детъ, и́мже о́бразомъ ви́дѣсте егó идýща на небо” (Діян. 1: 9-11).
Після подій Воскресіння Іісус Христос кілька разів являвся апостолам і проповідував Боже Царство. Це було не видіння, це був живий Учитель, з плоті і крові, свідчення того, що Спаситель справді воскрес із мертвих і, тим самим, переміг смерть. Явлення Христа були, свого роду, підготовкою до дня П’ятидесятниці — коли Дух Святий зійшов на них, щоб вони могли проповідувати Воскреслого Христа всьому світу. Але це буде пізніше — через кілька днів після Вознесіння, а поки — Господь кличе апостолів у передмістя Єрусалиму, Віфанію. Там, на горі Елеон, вони в останній раз бачать Христа у плоті. Піднявши руки, Він благословляє учнів і підноситься на небо.
У Діяннях святих апостолів написано, що під час Вознесіння Спаситель був прихований хмарою, після чого здивованим поглядам учнів з’явилися «два мужі у білій одежі» — вони сповістили про прийдешнє Друге пришестя Христа:
…мýжiе Галилéйстiи, чтó стоитé зря́ще на нéбо? сéй Иисýсъ, вознесы́йся от вáсъ на небо, тáкожде прiи́детъ, и́мже о́бразомъ ви́дѣсте егó идýща на небо (Діян. 1: 9-11).
Після цієї дивовижної — радісної розлуки з Христом, апостоли повернулися до столиці Ізраїлю — Єрусалиму. Саме там через кілька днів на них зійшов Святий Дух.
До кінця IV століття Вознесіння Господнє і П’ятидесятниця були, по суті, єдиним святом, святкування Вознесіння Господнього і П’ятидесятниці не розділяли. П’ятидесятницю відзначали не один день в році — це був цілий період церковного календаря. Тертуліан називав його «laetissimum spatium» — радісний період. У IV столітті П’ятидесятниця остаточно оформилася не тільки як особливий період після Пасхи, але і як святковий день (43-е прав. Ельвірского Собору (300 р.). Коли П’ятидесятниця стала самостійним святом, окремо стали відзначати і Вознесіння. Перші згадки про це можна зустріти у святителя Григорія Нісського і в антіохійських проповідях святителя Іоанна Златоуста. Свято триває десять днів: один день передсвята, що співпадає з відданням Великодня, і вісім днів віддання свята. Віддання свята припадає на наступну за святом п`ятницю сьомого тижня після Великодня.
Від першого дня Пасхи до віддання Вознесіння Господнього облачення священнослужителів — білого кольору.
У ікон, що зображують Вознесіння Господнє, є чітка іконографія, якої дотримуються всі іконописці. На іконі свята зображуються всі дванадцять апостолів, між якими — в центрі — Богородиця. Апостоли або стоять, або стали на коліна. Христос возноситься в хмарі, оточений ангелами. На деяких іконах є цікава деталь — на Оливній горі, звідки Спаситель зійшов на небеса, відображений слід від Його ноги.
У день Вознесіння наш Господь Іісус Христос наставляє все людство — і кожного з нас. І робить це через своїх учнів — апостолів. Саме вони стали свідками того, як Спаситель вознісся на небо через сорок днів після свого Воскресіння. Коли Господь, упродовж сорока днів являється своїм учням після Хреста і Воскресіння, Він, тим самим, зміцнює їх віру, дає їм опору, надію на майбутнє Царство Небесне. А Вознесінням Господь ніби ставить крапку в справі домобудівництва нашого спасіння. Він, як Людина, у своїй людській тілесності, підноситься на Небо. Таким чином, Його подвиг спокути закінчується — людина повертається на Небо! Господь, ніби ставить крапку, але не залишає апостолів, а значить і всіх нас, наодинці. Христос каже: якщо ми серцем приймемо Вознесіння, Він пошле Духа Святого, Який розрадить нас. Ця розрада — у святі П’ятидесятниці, яке Церква відзначає через кілька днів після Вознесіння.
Цікаво: за віки християнства на Русі свято Вознесіння Господнього в народній свідомості увібрало в себе частину язичницьких і аграрних звичаїв. Зміна весни і літа, турбота про майбутній урожай, перші, по-справжньому спекотні дні — все це переплелося з церковним змістом свята. Таким чином, деякі народні звичаї отримали церковне освячення і осмислення. Так, 40 днів між Великоднем і Вознесінням особливо шанували жебраків і хворих людей. Заборонялося кидати сміття і плювати на вулицю, тому що «можна потрапити в Христа, що приходить до господи під виглядом жебраків».
Вірили, що з Великодня до Вознесіння відкриті двері раю і пекла: «отверзаються двері райські, розрішаються узи пекельні». Як вважали у народі, до Вознесенія грішники в пеклі не тільки не мучаться, але і можуть веселитися з праведниками. Тому Вознесіння в багатьох селах, помилково, вважалося поминальним днем.
На Вознесіння в українських селах пекли особливі млинці, які називали «Божа постолята», «онучки», «Христові постоли». Їх готували «Христу на доріжку». У деяких областях господині частували домашніх коржиками з сиром, краї яких загиналися у вигляді сходинок, пекли драбинки, з пшеничного тіста на меду і з цукровими візерунками. Ці традиції перегукуються з церковним змістом свята.
Підготовлено за матеріалами сайту “Фома в Україні”.
Идет загрузка ...