19 травня, у третю неділю після Пасхи – Жон-Мироносиць, літургію в соборі Різдва Богородиці звершив настоятель протоієрей Михаїл Терещенко. Цього дня Церква згадує людей, які зберегли вірність Ісусу Христу — своєму Господу та Учителю — в той час коли Його найближчі учні-апостоли розбіглися хто куди й переховувалися з остраху перед юдеями. Цими людьми, які залишилися поруч із Спасителем в часи Його хресних страждань та смерті, були Діва Марія та декілька жінок, а також два заможних чоловіки — праведні Йосиф Аримафейський та Никодим, які були таємними учнями Христа. За Літургією посилено помолились про Україну, її народ, владу та військо, щоб Господь дав Свій мир нашій землі та милість знедоленим.
Наступна неділя є Третьою неділею після Пасхи і в цей день свята церква молитовно вшановує пам’ять святих Жон-Мироносиць.
Крім дванадцяти і семидесяти учнів за Христом ходили вслід та Йому вірно служили багато жінок, котрі навчалися у Нього вірі та святому життю, допомагали Йому в проповіді про Царство Боже.
Жони-мироносиці отримали таку назву тому, що принесли до гробу Господнього миро для помазання пречистого тіла Його, показали свою велику любов до Господа, були свідками смерті Христа Спасителя й проповідницями Його воскресіння. Ці святі жони, прибувши на місце поховання Христа, знайшли відваленим камінь від гробу, сторожу – яка від страху розбіглася, побачили ангела, який сповістив їм про воскресіння Господа, а потім і Його Самого, Котрий сказав: “Радуйтеся!” , – як оповідає нам святий євангелист Матфей.
Яка велика нагорода за труд любові! Мироносиці у глибокій печалі, забувши про обітницю Спасителя про воскресіння в третій день, прийшли помазати ароматами померлого, а знайшли воскреслого й першими відчули святу радість воскресіння.
Свята Церква, шануючи пам’ять жон-мироносиць, віддає належну хвалу їхній вірі, гарячій любові й відданості Господу, Котрого переслідувала заздрість і злоба первосвящеників, книжників і старійшин юдейських. На прикладі мироносиць Церква вчить нас щирій вірі, гарячій любові та незмінній відданості Господу Ісусу впродовж усього нашого життя, у будь-якому стані, серед усіх нестабільностей життя, в щасті і горі, в скорботі і радості, в багатстві і бідності, в здоров’ї та хворобі, в тиші і бурі душевній.
Особиста, жива, заснована на Євангелії віра християнська, є істинне миро для Господа. Він щедро нагороджував чудесними дарами тих, в кому знаходив віру. “Віра твоя спасла тебе, йди з миром”, “йди, і як вірував ти, нехай і буде тобі”, “по вірі вашій нехай буде вам”, “все, чого не попросите в молитві з вірою, одержите”, – говорив Він віруючим.
Отже, нехай буде достойним миром для Господа наша жива віра. Кожного дня будемо приносити йому в дар миро віри, сповідуючи гріхи свої, віддаляючись від справ пітьми, творячи діла світла. Віра з покаянням виправдає нас і покаже нас учасниками вічної слави.
З вірою поєднуй, християнине, надію на милосердя Боже, на Його промислительну опіку про тебе й людей. З надією поєднуй любов та добрі діла, живи побожно і свято у страсі Божому – і побачиш Бога. Сподобившись милості від Бога, будь сам милостивий, і все це буде твоїм запашним миром Господу.
Любов до Бога і людей, мир, віра і життя з вірою – це миро для тіла Господнього. Християни – тіло Його. Церква – це тіло Його, говорить Апостол. Ось де наше миро. Понесемо ж це миро до меншої братії Христової, як би до Самого Господа і будемо ходити з ним, доки є дихання в устах наших, і Господь обов’язково прийме це духовне миро в пренебесний і мисленний Свій жертовник, в аромат пахощів духовних, пошле нам благодать Святого Духа і прийме нас у вічний спокій Царства Свого.
Підготовлено за матеріалами сайту «Українська правослана церква»
Идет загрузка ...