4 травня, у Велику суботу Божественну літургію в соборі Різдва Богородиці звершив настоятель протоієрей Михаїл Терещенко. За Літургією посилено помолились про Україну, її народ, владу та військо, щоб Господь дав Свій мир нашій землі та милість знедоленим.
Після літургії відбулось освячення приношень
Велика субота — це останній день перед Великоднем. Для вірян — це і скорботний, і, водночас, радісний день: Христос ще лежить у труні, ще не сталося Воскресіння, але все вже наповнено передвеликодньою радістю. У день Великої суботи Церква згадує поховання Ісуса Христа і зішестя Його у пекло.
У день Великої суботи Йосиф з Аримафеї, член синедріону, прийшовши до Пилата, став просити у нього тіло Ісуса для поховання. За звичаєм римлян, тіла розіп’ятих залишалися на хрестах і ставали здобиччю птахів, але з дозволу начальства можна було зняти їх і поховати, як належить.
Йосиф купив плащаницю — довге і дороге полотно. Тіло Христа зняли з Хреста, намастили пахощами, обвили плащаницею і поклали в новій поховальній печері в саду Йосифа. Фарисеї, знаючи слова Христа про Його Воскресіння і побоюючись, що Апостоли викрадуть Тіло Христа, а народові скажуть, що Він воскрес, випросили у Пилата варту, приставили до гробу і запечатали труну. Такими діями вони посилили докази Христового Воскресіння. Адже свідками Воскресіння стали не тільки учні Христові, але й воїни, які стерегли гроб.
За традицією Православної Церкви, день Великої Суботи починається з вечора — чином утрені: посеред храму, на підвищенні, прикрашена квітами, знаходиться ікона Христа, що лежить у труні — свята Плащаниця. Піснеспіви ранкового канону славлять Христа, Який Своєю смертю переміг смерть.
«Не рыдай Мене, Мати, зрящи во гробе, Егоже во чреве без Семене зачала еси сына: востану бо и прославлюся и вознесу со славою, непрестанно, яко Бог, верою и любовию Тя величающия».
Після малого повечір’я з читанням канону про розп’яття Господнє і плач Пресвятої Богородиці — під час служби утрені Великої Суботи відбувається хресний хід зі співом похоронного «Святий Боже…»: Свята Плащаниця обноситься навколо храму. Саме на цій службі вперше говориться, що ця субота — «благословенний сьомий день». Це день, коли Христос спочиває від трудів Своїх по відновленню світу цього.
«Бездну Заключивый, мертв зрится, и смирною и плащаницею обвився, во гробе полагается, яко смертный, Безсмертный; жены же приидоша помазати Его миром, плачущия горько и вопиющия: сия суббота есть преблагословенная, в нейже Христос уснув, воскреснет тридневен».
Це день, коли Слово Боже, «через Яке все почало бути», лежить у гробі, як мертва Людина, але, в той же час, рятує світ і відкриває гробниці. Вранці в суботу служиться вечірня з Літургією св. Василя Великого — одна з найкрасивіших служб року. Частина Літургії — вхід із Євангелієм, Великий вхід — відбуваються в центрі храму перед Плащаницею. На службі читаються 15 паремій — уривків зі Старого Заповіту, що містять пророцтва про Воскресіння Христове.
У Велику Суботу відбувається одне з головних чудес Православної Церкви: сходження Благодатного вогню. Про це чудо детальніше читайте у нашому матеріалі “Ты еси Бог творяй чудеса: про чудо сходження Благодатного вогню”.
Святі отці завжди наголошували на величезному значенні цього дня для православних, ставлячи Велику Суботу на один щабель із Великодньою Неділею, оскільки саме в суботу богослужіння розповідає нам про те, як Господь долає владу диявола та звільняє від неї душі померлих.
Померлі дізналися про перемогу Христа раніше за живих — ті зустрінуть Воскреслого Господа лише наступного дня, в неділю… Церква закликає не витрачати цей ранок на житейські турботи, натомість відвідати богослужіння, аби святкування набуло свого справжнього, духовного змісту для кожного з нас.
Як співає Церква у піснеспівах, нині — «Да молчит всякая плоть человеча и да стоит со страхом и трепетом, и ничтоже земное в себе да помышляет: Царь бо царствующих и Господь господствующих приходит заклатися и датися в снедь верным...»
«Содержай вся на Крест вознесеся, и рыдает вся тварь, Того видящи нага висяща на древе, солнце лучи сокры, и звезды отложиша свет; земля же со многим страхом поколебася, и море побеже, и камение распадеся, гроби же мнози отверзошася, и телеса восташа святых мужей. Ад низу стенет, и иудее советуют оклеветати Христово Воскресение. Жены же взывают: сия суббота есть преблагословенная, в нейже Христос уснув, воскреснет тридневен».
Спливають останні години, які відділяють нас від найбільш значущого в житті християнина свята – Воскресіння Христового. Ще лежить у центрі храму плащаниця, ще тілом Господь ніби спочиває в гробі. Але в повітрі вже розлилося передчуття незрівняної духовної радості, а в серці – величезне відчуття подяки Господу нашому Іісусу Христу за те, що нарешті смерть подолано, що людську природу відроджено в первозданній досконалості для спілкування з Богом, що спасіння роду людського відбулося.
І ще раз особисто переконатися в цьому закликає нас Церква, запрошуючи на Світлу Великодню Заутреню: «Воскресение Твое, Христе Спасе, Ангели поют на небесех, и нас на земли сподоби чистым сердцем Тебе славити» .
Идет загрузка ...