25 липня — Свята Православна Церква вшановує день пам’яті чудотворної ікони Божої Матері «Троєручиця». Божественну літургію у соборі Різдва Богородиці звершив отець Іоанн Ігнатко.
За Літургією була піднесена сугуба молитва про мир в Україні та єдність Православної Церкви. З благословення єпархіальних Преосвященних у зв’язку з карантинними заходами щодо недопущення поширення епідемії коронавірусу, в соборі відбулось читання посилених молитов про запобігання поширенню небезпечних вірусних захворювань.
У VIII столітті жив у Дамаску один чиновник на ім’я Мансур ібн Серджун Ат-Таглібі. І він, і його предки займалися фінансами країни, тому й користувалися повагою правителів – спочатку візантійських, а потім арабських.
У той же час в Константинополі правив імператор Лев III Ісавр, який почав по всій імперії небувалі гоніння на святі ікони, іконоборство при ньому стало офіційним віровченням у державі. І ось, в момент майже повного тріумфу імператора і його однодумців, на захист ікон свій голос підніс Мансур. Його ми знаємо як Іоанна Дамаскіна.
Він написав три послання проти іконоборців. Лев люто зненавидів свого опонента, але дістати його не міг – той був підданим арабського халіфа і безперешкодно продовжував боротьбу з єрессю. Тоді Ісавр пішов на підлість – його люди обмовили святого перед халіфом, і на Іоанна впала підозра в державній зраді. Усі докази були проти нього, тому вирок винесли і виконали негайно – йому відрубали кисть правої руки, вивісивши її потім на одній з міських площ.
Через кілька годин подвижнику вдалося випросити руку, яка вже встигла обвітритися, назад. Зачинившись у себе, Іоанн доклав кисть до руки і став молитися перед іконою Богородиці. Виснажений диким болем, він заснув, а прокинувшись, виявив, що рука дивом приросла. На знак подяки за зцілення Іоанн доклав до ікони зроблену з срібла кисть. Згодом образ став називатися «Троєручиця».
Святий ніколи не розлучався з чудотворною іконою. Так образ опинився в палестинському монастирі святого Сави, де Іоанн трудився до самої смерті. У XIII столітті ікона опинилася в Сербії, а після завоювання країни турками була чудесним чином перенесена на Афон під стіни Хіландара. Одного разу ченці бачили біля воріт обителі ослика, на чиїй спині лежав святий образ. Ченці помістили спочатку його біля вівтаря, але він, за переказами, перемістився на ігуменське місце.
Сам монастир Хіландар теж пов’язаний з Сербією. Він заснований 1198 року сербським архієпископом Савою і його батьком Стефаном Неманею. У цей час тут проживає близько 70 сербських ченців. Бібліотека обителі містить близько тисячі рукописів і понад 20 тисяч друкованих книг.
Святкування на честь ікони Божої Матері «Троєручиця» відбувається 11 і 25 липня за новим стилем.
Підготовлено за матеріалами сайту «Фома в Україні».
Идет загрузка ...