Третя пасія

Сьогодні, 19 березня, вечірнє Богослужіння з чином Пасії очолив протоієрей Михаїл Терещенко, настоятель собору Різдва Богородиці.

Сповідь – це не просто бесіда про свої недоліки, сумніви, це не повідомлення священику про себе. Ми перебуваємо в гріху. Такий стан інакше не назвеш, як тяжкою недугою. Але проти сильної недуги повинен бути й сильний засіб. Цей засіб полягає в Таїнстві Покаяння, тобто в Таїнстві, в якому Господь прощає беззаконній людині її гріхи.

Устами великих пророків Нафана, Давида, Іони та інших, Слово Боже кликало і кличе нас до покаяння. Предтеча Господній Іоанн, і Сам Господь наш Ісус Христос додають «Покайтесь, бо наблизилося Царство Небесне!»

Покаянням виправдано митаря, дістала прощення грішниця, покаяння відкрило благорозумному розбійнику двері Раю, покаянням було прощено й відновлено в апостольському званні зрікшогося апостола Петра. З покаянням відкриваються для віруючого двері в церковний світ та, зрештою, двері до Раю.

Грецьке слово «покаяння» — «метанонія», означає переродження, відновлення. Покаяння— це Таїнство, в якому той, хто сповідує свої гріхи, при зовнішньому відпущенні гріхів від священика, невидимо звільняється від них Самим Ісусом Христом. Спаситель дав апостолам, а через них єпископам і священикам владу прощати гріхи: «Прийміть Духа Святого. Кому відпустите гріхи, тому відпустяться, на кому залишите, залишаться». Виконуючи це веління Христа, апостоли здійснювали Таїнство Покаяння: «Багато з тих, що увірували, приходили, сповідаючи й відкриваючи діла свої». Хоч яким б великим не був гріх, милосердя Боже нескінченне. Господь не хоче смерті грішника.

Ми перебуваємо в гріху. Такий стан інакше не назвеш, як тяжкою недугою. Але проти сильної недуги повинен бути й сильний засіб. Цей засіб полягає в Таїнстві Покаяння, тобто в Таїнстві, в якому Господь прощає беззаконній людині її гріхи. Однак, щоб одержати прощення гріхів, необхідно з жалем і смутком думати про них, усвідомлювати свою провину перед Богом і недостоїнство перед Ним. Головна умова покаяння – це виправити життя, примиритися з усіма і сподіватися на милосердя Боже.

Що ж вимагається від того, хто підходить до Таїнства Сповіді? Що необхідно для того, щоб покаяння було істинним, богоугодним і душеспасительним? Той, хто кається, повинен усвідомити свою гріховність, твердо прагнути виправити своє життя, вірити у Христа і сподіватися на Його милосердя.

Особливе благовоління Боже і прощення гріхів той, хто кається, одержує за любов до Бога і ближнього. Аби мати цю любов, необхідна глибока віра у Христа як Іскупителя: «Про Нього всі пророки свідчать, що всякий віруючий у Нього одержить відпущення гріхів іменем Його».

Таїнство Покаяння, встановлене Господом Ісусом Христом, відбувається законно висвяченим священиком у Православній Церкві. Кожен християнин зобов’язаний якнайчастіше сповідатися, тому що сповідання гріхів охороняє та підтримує благочестивий спосіб життя. Благодать Божа, що діє в Таїнстві Покаяння, допомагає людині стати чутливою до своїх гріхів і немощів, не так легко піддаватися гріху і зміцнюватися в щирій вірі. Церква та всі її настанови стають для неї рідними та близькими.

Сповідь – це не просто бесіда про свої недоліки, сумніви, це не повідомлення священику про себе. Сповідь – це Таїнство, а не просто благочестивий звичай. Це гаряче покаяння серця, спрага очищення, що здійснюється від відчуття святині. Каяття – перша ступінь святості, а нечутливість – це перебування поза святістю, поза Богом.

Першою справою для того, хто готується до сповіді, повинно бути випробування серця. Для цього необхідно кілька днів готуватися – говіти. Більше молитися, читати Святе Письмо й настанови святих отців. Священику сповідник повинен принести не список гріхів, а покаянне почуття; не детальну розповідь про своє життя, а сердечну скорботу про свою гріховність.

Знак же здійсненого покаяння – почуття легкості, чистоти, невимовної радості, коли гріх здається таким само важким і неможливим, як перед тим була ця радість. І навіть якщо немає почуття полегшення, відродження, треба мати силу повернутися до сповіді, до кінця звільнити свою душу від нечистоти, мужньо витягти всі беззаконня, усі скверни – без приховування, прикрас, очистити її від чорноти і бруду. Той, хто прагне цього, завжди матиме успіх!

“Розсіянный ум мій собери Господи, и обледеніле серце очисти, як Петру, дай мені покаяня, як митарю – воздыханіе і якоже блудниці – сльози”.

Підготовлено за матеріалами сайту «Українська правослана церква»