11 березня в першу з трьох Великопісних поминальних субот Божественну літургію та панахиду за усопшими, в соборі Різдва Богородиці звершив отець Валнрій Гармаш.
У суботу, 11 березня, ― перша з трьох Великопісних поминальних субот, так званих «батьківських».
У дні Святої Чотиридесятниці ― це особливі поминання всіх спочилих православних християн, які сподобилися християнської кончини, і тих, хто за життя не удостоївся молитв Святої Церкви, відійшовши у життя вічне. Панахиди, що звершуються в ці дні, називаються вселенськими, їх у році налічується п’ять: субота м’ясопусна ― за тиждень до початку Великого посту, суботи 2-ої, 3-ої та 4-ої седмиць Святої Чотиридесятниці, а також Троїцька, перед святом П’ятидесятниці (Дня Святої Трійці). Крім того, загальне поминання спочилих здійснюється ще на Радоницю ― у Фомину неділю та кілька днів по тому.
Чому для нас такими важливими є поминальні богослужіння під час Великого посту? Відповідає голова Синодального відділу УПЦ у справах сім’ї єпископ Васильківський Пантелеймон:
― На період Великого посту припадає три заупокійні суботи, в які Церква за богослужінням згадує душі померлих православних християн, які відійшли у вічність із вірою в безсмертя душі, з бажанням за добрі справи отримати в нагороду Царство Небесне, а якщо людина не мала можливості достойно жити, грішила, і, відійшовши до Бога, отримала праведний суд Господа і вічні муки, то Православна Церква, як любляча мати, турбуючись про своїх вірних чад, просить милосердного Бога простити гріхи. Це здійснюється з вірою і молитвою за допомогою Літургії і панахид. Церква вчить, що у Бога немає мертвих, у Бога всі живі (Мк. 12, 27).
У дні Святої Чотиридесятниці, коли ми посилюємо наші молитви, подвиги духовні, робимо добрі справи, ми не маємо права забути про наших братів і сестер, які чекають нашої молитви ― вона для них дуже важлива, бо за межею вічності вони самі вже не можуть покаятися, помолитися і попросити у Бога прощення. Це під силу тільки нам, тим, хто залишився жити до страшного Другого пришестя Христового. З вірою в те, що наша молитва буде прийнята, ми приходимо в храми, молимося на Літургії, ставимо свічки, пишемо записки, приносимо милостиню, пожертвування у вигляді продуктів або допомагаємо тим, хто позбавлений нашої опіки, турботи, уваги: це люди похилого віку, діти-сироти в інтернатах.
Дай Боже, щоб наші милосердні справи прийняв Господь, і вони послужили спасінню нашої душі! Тому важливо у час Великого посту дослухатися до голосу Церкви, яким вона закликає до молитви за упокій православних християн.
Православна Церква звершує молитву тільки за православних християн, які належали до Неї через Таїнство Хрещення. Вона не несе відповідальності за право людини обирати віру, керуватися церковним життям, згідно церковній дисципліні, канонів, послуху Матері-Церкви.
Церква не молиться за самогубць, єретиків, сектантів.
Чому ми не можемо молитися за них? Бо під час земного життя сама людина за допомогою Церкви не прагнула досягнути основної цілі ― спасіння душі. А кожному з нас Господь дав волю, розум, совість, право життєвого вибору і згідно віри наших батьків, плоть і кров яких ми носимо, ми свято ставимося до традицій богослужінь і Таїнств Святої Церкви.
Підготовлено за матеріалами сайту «Православ’я в Україні»
Идет загрузка ...