Христос народився

Святкову Божественну літургію у день Різдва Христового та всеношну напередодні ввечері у нашому соборі звершив настоятель отець Михаїл Терещенко, ранню літургію звершив клірик собору отець Іоан Ігнатко. Радість Різдва – надзвичайна! Вона і загальна, вона і особиста. Вона надихає до пошуку Обіцяного, але вона нас, християн сьогодення застерігає: Почуйте спів ангелів, який був для всіх, але почули і відгукнулись лише пастушки… Зірка була для всіх – але побачили лише волхви… Євангеліє звучить дві тисячі років – але чують лиш осяяні любов’ю Богонемовляти…

Різдвяне послання Високопреосвященнішого Амвросія, митрополита Чернігівського і Новгород-Сіверського

У свято Різдва Христового співаються радісні піснеспіви, що виражають сутність найбільшої події: «Цього заради Бог на землю зійшов, та нас на небеса зведе» (Ак. Іісусу Сладчайшому, конд. 8). І Син Божий прийшов на землю у плоті, щоб людину, поневолену гріхами і пристрастями, знову звести на небо, якщо вона покається і звернеться всім серцем до Бога.

Христос явився, щоб відвернути нас від гріха і пристрастей, позбавити від згубного рабства дияволу. Отже, мир, примирення з Богом – найважливіше, що даровано нам через втілення Сина Божого.

Богочоловік, як вседосконалий і всесильний Бог, приніс з собою в бідуючий світ безцінний дар, гідний безкінечного Бога. Плоди такого благословення Божого вже не могли бути тимчасовими благами, які були надані і отримані, та віднімаються неодмінно смертю, а часто і раніше смерті різними мінливостями життя земного. Плодом благословення Божого, доставленого Боголюдиною людству, зробилося примирення людства з Богом (Лк. 14.2), засвоєння єству людському єства Божого (2 Петр.1.4). Плід цього благословення – невід’ємне, вічне блаженство людей, понад осягнення, понад усякого бажання. Зачаті в беззаконні, народжені в гріхах, замість того, щоб сходити в підземні темниці пекла вічних мук, восходять на небо, в рай, оточують разом з Херувимами і Серафимами Божий Престол, на якому сидить Той Чоловік, що, будучи Богом, схотів, по незбагненної любові Своєї до людства, бути і людиною.

Чому ми не відгукуємося на цю незбагненну любов Господа?

Тому, що люди полюбили йти гріховним шляхом і за своєї гордості і самолюбству бажають стати богами через спокусу диявола. А диявол і сильні світу цього знають, як насаджувати в розум людей для них потрібні ідеї, штампи, схеми мислення навіть за допомогою засобів масової інформації, а потім з засвоєними ідеями і штампами люди будуть робити самі все, що їм потрібно.

Згадаймо, що було у фашистській Німеччині або в революції 1917р., причиною якої стало насадження в людських умах помилкових ідей матеріалізму, марксизму та атеїзму. Ці ідеї, сприйняті і засвоєні масами, привели до страшної катастрофи на нашій планеті – знищення десятків мільйонів людей, повне розорення країни, виродження і вимирання народу, духовне і моральне розкладання людських душ, – така ціна помилкових ідей і мислення.

Боротьба ворога-диявола не припиняється і в наш розум він намагається сіяти помилкові, отруйні і згубні думки, сіяти забобони і міфи, щоб збивати нас зі шляху порятунку і відчужувати від Христа. Диявол знає, що людський розум часто буває схильний до омани, брехні і неправди, тому він ніколи не припиняє боротьби проти нас в думках. Один тільки вихід: навчитися не сприймати ті згубні, помилкові і шкідливі думки, завжди бути уважними і живити розум небесної істиною, яка знаходиться в Святому Письмі, в Переданні Православної Церкви, в житіях і творіннях святих отців. Господь каже: «Не бійся, мале стадо! бо Отець ваш благоволів дати вам Царство» (Лк.12,32).

Відгукнемося на любов Божу своєю любов’ю до ближнього! І за безмежне добро і милість Божу до нас возлюбимо Його щиро всім серцем нашим, виконуючи Його святу волю, і немовкно будемо прославляти Господа усім своїм життям. Так, ми грішні, але будемо благати Матір Божу і святих, до яких ми звертаємося молитовно, щоб з кожним днем ми оновлювалися і ставали чистішими.

Возлюблені у Господі отці, брати і сестри! Господь поряд з нами, недалеко від кожного з нас, і нам потрібно самим шукати Його і наближатися до Нього. Що нам робити для цього?

Давайте подивимося, хто і за що був наближений до Христа при Його народженні. Ближче всіх до Нього була Його Матір. Вона заслужила на це найбільшою чистотою і непорочністю тіла і душі, глибоким смиренням і благоговійною покірністю і відданістю волі Божій.

Далі за свою праведність, за дотримання закону, за справедливість та чесність, з’єднану з великодушністю (по відношенню до Божої Матері) удостоївся бути ближчим до Христа Іосиф, якого вважали Його батьком.

Пастирі Віфлеємські були прості і по серцю своєму і по душі, а в простих серцях мешкає Сам Бог. Царство Боже відкривається немовлятам (Мф.11,25) не по літах і за віком, а по душі.

Наближаються для поклоніння Христу і волхви, мудреці і знатні люди, що принесли Йому дари. Вченість і багатство і високе положення самі по собі не тільки не віддаляють людей від Христа, але ще можуть наблизити до Нього, якщо тільки з’єднуються, як у волхвів, з пошуком вищої божественної мудрості, зі смиренним схилянням перед Царем Небесним і служінням Йому від усіх сил, обдарувань і достатку.

Відтак, народженого Христа оточують незаймана чистота і непорочність Матері Його, праведність Іосифа, довірлива простота Віфлеємських пастирів і просвічена мудрість і велич волхвів.

І якщо у когось з нас, дорогі брати і сестри є такі святі чесноти і благородні властивості, той з відвагою да приступає до Христа Народженого: «Господь близько» (Флп.4,5).

А що ж нам, грішним, у яких немає чеснот? Нехай наша віра змість справ нам буде, як не знайдеться справ, що виправдають нас. Але віри нашої нехай вистачить відповісти і виправдати нас і зробити причасниками слави Божої та сподобить і нас разом з пастирями і волхвами неосудно вклонитися у вертепі Христу Життєдавцю.

У цю святу Різдвяну ніч закликаю благословення Народженого Богонемовля на вас і труди ваші до творення всякої справедливості, миру і блага для всього людства.