8 листопада Православна Церква відзначатиме День пам’яті святого великомученика Димитрія Солунського. Субота ж перед цим днем встановлена Церквою для поминання усопших православних християн, і отримала назву Димитрівської. Сьогодні, 5 листопада, Божественну літургію в соборі Різдва Богородиці відслужив настоятель отець Михаїл Терещенко у співслужінні духовенства соборуна передодні ввечері була відслужена вечірня та парастас.
Субота на цьому тижні – незвичайна, адже ми звершуємо особливе молитовне поминання усіх спочилих родичів і близьких.
У церковному календарі її назва — Димитрівська батьківська поминальна субота. Історія її виникнення пов’язана з кількома святими, а разом із тим – зі старовинною традицією вшановувати цього дня наших предків.
Звідки походить ця назва? Димитрівська є суботою, напередодні пам’яті вмч. Димитрія Солунського (26 жовтня), затвердилась в богослужбовому календарі, як обов’язкова завдяки авторитету св. блгв. кн. Димитрія Донського. За переказами, він встановив особливе заупокійне поминання воїнів, загиблих на полі бою.
Восени 1380 року на Куликовому полі, захищаючи Вітчизну, війська благовірного князя Димитрія Донського здолали татаро-монгольське військо Мамая. Полягли тисячі русичів. Поховання та відспівування героїв тривало довго. Князь Димитрій Донський доклав усіх зусиль, щоб достойно вшанувати полеглих.
Відтоді й пішла традиція на початку листопада, найближчої до дня Димитрія Солунського суботи, особливою молитвою і поминанням вшановувати усіх воїнів, які поклали життя за ближніх на полі брані, всіх безвинно убієнних, а разом із ними – всіх од віку спочилих батьків, братів і сестер наших.
Що важливо зробити в цей день? Насамперед, потурбуватись, аби за наших рідних спочилих була принесена безкровна жертва у вівтарі під час Літургії. По-друге, нам треба намагатися в ці дні особисто брати участь у богослужінні, і, бажано, причаститись Святих Христових Таїн, молитовно згадуючи наших померлих.
Не зайвою в цей день буде і адресна допомога людям, про біду яких ми знаємо, і така милостиня в ім’я померлого буде зарахована як його власна добра справа.
Це важливо тому, що на тому світі людина, позбавлена тіла, позбавляється й можливості робити добрі діла, а вони є необхідними в справі нашого спасіння. Тож тепер зробити ці добрі діла – місія їхніх дітей і нащадків, тобто нас з вами. І зробимо ми їх чи ні, залежатиме від головного – від того, наскільки сильно ми їх дійсно любимо.
Щоб настрій заупокійної молитви за наших спочилих був по-справжньому християнським, варто вслухатися у тексти Святого Письма – спочатку Апостола, потім – Євангелія, що читаються цього дня.
З першого послання святого апостола Павла до мешканців міста Солунь (4 глава, вірші 13-17)
Hе хочу ж, браття, лишати вас у незнаннi про померлих, щоб ви не сумували, як iншi, що не мають надiї. Бо коли ми вiруємо, що Іісус помер i воскрес, то й померлих в Iісусi Бог приведе з Hим. Бо це говоримо вам словом Господнiм, що ми, якi живемо i залишимося до пришестя Господнього, не випередимо померлих, тому що сам Господь у час сповiщення, при голосi архангела i сурми Божої, зiйде з неба, i мертвi у Христi воскреснуть ранiш; потiм ми, що лишились живими, разом з ними будемо пiднесенi на хмарах назустрiч Господевi у повiтря i так завжди з Господом будемо.
З Євангелія від Іоанна (5 глава, вірші 24-30)
Істинно, істинно кажу вам: хто слово Моє слухає і вірить у Того, Хто послав Мене, той має вічне життя і на суд не приходить, а перейшов від смерті до життя. Істинно, істинно кажу вам, що настане час, і нині вже є, коли мертві почують голос Сина Божого і, почувши, оживуть. Бо як Отець має життя в Самому Собі, так і Синові дав мати життя в Самому Собі. І дав Йому владу суд творити, бо Він є Син Людський. Не дивуйтесь цьому, бо настає час, коли всі, хто в гробах, почують голос Сина Божого; і вийдуть ті, хто творив добро, у воскресіння життя, а ті, хто чинив зло, — у воскресіння суду. Я нічого не можу творити Сам від Себе. Як чую, так і суджу, і суд Мій праведний; бо не шукаю Моєї волі, а волі Отця, Який послав Мене.
Идет загрузка ...