Про собор


Розклад  богослужінь:

В соборі Різдва Богородиці богослужіння здійснюются кожну суботу та неділю, а також на свята.

В зимовий період (від Покрова Пресвятої Богородиці до Вербної Неділі) всі богослужіння здійснюються в нижньому храмі св. мучеників Адріана та Наталії.

Собор відкритий щодня з 09:00 до 13:00
в суботу – з  08:00 до 18:00
та неділю – з  07:00 до 15:00

Також щосуботи о 18:30 в храмі проходять молодіжні зустрічі на яких всі бажаючі можуть поспілкуватися зі священником на Євангельські та актуальні духовні теми.

Таїнство сповіді здійснюється за півгодини до початку Літургії, а на свята після вечірнього богослужіння. (в інші дні за домовленістю)
Таїнство Хрещення здійснюється будь якого дня за домовленістю.
Таїнство Вінчання здійснюється в понеділок, середу, п’ятницю та неділю за домовленістю. Вінчатись не дозволяється в дні посту, святок, Пасхальної Седмиці та напередодні великих свят.
При Храмі є церковна лавка з широким вибором духовної літератури.

Приділи:
Головний престол храму освячено на честь –  Різдва Пресвятої Богородиці
(21.09),
правий – святих першоверховних апостолів Петра і Павла
(12.07),
лівий –  святих пророка Захарія та праведної Єлизавети
(18.09),
нижній –  святих мучеників Адріана та Наталії
(08.09).

Святині
В нижньому храмі собору знаходиться чудотворний список Іверської Божої Матері. Оригінал втрачено в часи радянської влади, коли собор був зачинений та розграбований. Залишилась лише рідкісна молитва до Пресвятої Богородиці яка читається тільки в нашому соборі.
Святкування – вівторок Світлої Седмиці;

Також в нашому храмі є ікони з часточками святих мощей: Предтечі та Хрестителя Господнього Іоана, ап. Андрія Первозванного, свт. Миколая Чудотворця, мчч. Адріана та Наталії, блаж. Мотрони Московської, прп. Гавриїла Афонського, свтт. Феодосія Чернігівського, свтт. Філарета (Гумілевського), прп. Лаврентія Чернігівського, свтт. Афанасія Ковровського, сщмч. Володимира (Богоявленського), прп. Іоана Кормянського, прп. Кукши Одеського, прп. Меркурія Печерського.

Історія maxresdefault

ОБЕРІГ ЛЮДСЬКОГО ДУХУ

У середньовічні часи в Україні склалася дивна система міст, насамперед містечок, для яких були характерні своєрідний уклад життя, досить високий рівень матеріального виробництва, оригінальна культура. У містечках зосереджувалися тогочасні ремесла, значного поширення набула освіта, серед міських пам’яток архітектури трапляються справжні шедеври.

До таких містечок належав і Козелець. Для підтвердження важливості цього містечка в тодішньому загальноукраїнському житті достатньо двох фактів: з 1656 м. Козелець жив за Магдебурзьким правом, пізніше, в 1708 – 1781 рр.., Він був адміністративним центром Київського полку.

Особливо відомим став Козелець у зв’язку з діяльністю родини Розумовських: Наталки Дем’янівни (Розумихи) та її синів – фаворита імператриці Єлизавети Петрівни Олексія й останнього гетьмана Лівобережної України (1750 1764), з 1764 фельдмаршала Кирила Розумовського. 421267_html_m7340040

К. Г Розумовський був високоосвіченою людиною свого часу – освіту здобув в університетах Кенігсберга, Берліна, Геттінгена, Страсбурга.

Високоосвіченими були і його діти. Так, син Олексій мав європейську освіту, зібрав багатющу в Російській імперії бібліотеку природничої літератури, був сенатором, піклувальником Московського університету, міністром народної освіти. Андрій працював на дипломатичній роботі в Італії, Данії, Швеції. Серед нащадків Кирила Розумовського були вчені, геологи, мандрівники. На честь Розумовських названо мінерал – “Розумовскит”.

Сім’я Розумовських розумілась в музиці, театрі, живопису, архітектурі. Особливу пам’ять про себе залишили Розумовські у незрівнянному архітектурному пам’ятнику – козелецькому соборі Різдва Богородиці.

Досі остаточно не вирішено питання авторства собору. Одні вважають авторами архітекторів А. В. Квасова і I. Г. Григоровича-Барського, інші – В.В. Растреллі.

Цілком очевидно , що собор Різдва Богородиці в Козельці не тільки дивовижний художній твір , а й оберіг людського духу впродовж двох з половиною століть .

Особливістю собору є його розташування на місцевості – його видно з усіх боків , звідки б не їхав або не йшов чоловік. Собор Різдва Богородиці – оригінальна архітектурна споруда: це хрестоподібна церква, в яку вписаний квадрат ; вона має нижній і верхній яруси , три напівкруглі ганки з шатровими верхівками . Для собору характерне рішуче розчленування масиву храму , багатство архітектурних деталей; іконостас вражає не лише розмірами , а й обрамленням , художньою досконалістю . image068

ПОЧАТОК  ІСТОРІЇ

Козелець своєю історією сягає в сиву давнину. На його території, крім українців, ходили татари, снували монголи, жили поляки. Населяли її і дуже давні народи. Про це свідчать давні рукописи, архівні матеріали, перекази старожилів і різноманітні речові знахідки-докази.

Протягом усього часу свого існування, наші предки залишили після себе помітний слід у скарбниці загальнолюдської матеріальної і духовної культури.
image007
hqdefaultЗ обох сторін річки Остерка залишилися до наших днів декілька культових споруд, які належать до вершинних архітектурних творів. Це, перш за все, будинок полкової канцелярії, дві церкви (Вознесенська та Миколаївська), збережені у хорошому стані і відреставровані, а також собор Різдва Богородиці.

Слід зазначити, що збереглися й інші культові споруди та одиночні приватні будинки, які представляють певний історико-архітектурний інтерес.

Безперечно, що найвизначнішою, найціннішою і найпривабливішою спорудою за всі часи існування Козельця є собор Різдва Богородиці. Протягом багатьох років – з часу будівництва і донині – його згадують всі, хто хоча б путньо зачіпав тему історії або культури Козельця, і не тільки його.logvin_ukr_093_1

Собор обвитий легендами, домислами, розповідями старожилів і сучасників, краєзнавців, дослідників архітектури.

Приступаючи до розповіді про козелецький собор Різдва Богородиці, перш за все з’ясуємо, що означає слово собор. У 3-му томі УРЕ за 1968 р. (с. 310, “Архітектура”) це слово тлумачиться як головний храм міста або монастиря.

Будівництво собору Різдва Богородиці в Козельці безпосередньо пов’язане з сім’єю Розумовських, знаних не тільки в Україні і Російській імперії, а й у світі. Історія цієї родини не позбавлена ​​курйозів. m9

У 1728 році Олексій Розум , син збіднілого козака , норовистого випиваки Григорія Розума з Лемешів , потрапляє в церковний хор цесарівни Єлизавети Петрівни в Петербурзі. Це за однією з версій .

У пам’яті народній зберігся такий спогад про дитячі роки Олексія . Якось , побачивши сина з книжкою , п’яний батько схопив сокиру і гайда ганятися за ним навколо будинку. Хлопчик , боячись батьківського гніву , втік з дому і оселився в селі Чемер , що кілометрів за двадцять від Лемешів . Там заробляв на хліб співом у церковному хорі , бо мав чудовий голос і музичний слух , що й визначило його подальшу долю. А ще юнак , кажуть , вражав своєю зовнішньою красою .

На різдвяні свята 1731 через Чемер проїжджав полковник Федір Вишневський, везучи з Угорщини в царський двір токайське вино. Відвідавши місцеву церкву, в якій здійснювалося святкове богослужіння, він був вражений співом і вродою молодої хориста і запросив його до Петербурга. Так в 22 роки Олексій потрапив до царського придворного хору, де з часом і привернув неабияку увагу.

РОЗУМОВСЬКІ

Статний, красивий, з приємним і сильним від природи голосом, співак відразу ж був помічений молодий царівною. Вроджені риси не пропали марно. Підкоривши серце царівни, він стає її найближчим і надійним порадником і помічником-фаворитом. До того часу Єлизавета Петрівна перебувала в опалі з боку Анни Іоанівни і шукала розради в розвагах.

elizabethpetrЗійшовши на царський престол, Єлизавета Петрівна надає Олексію багато привілеїв: від звання фельдмаршала до передачі у власність сіл на Україну, а також титул графа, більше того – вступає з ним в таємний шлюб. Графські титули отримали мати, брат і сестра Олексія. Розумовські стали найбагатшими людьми Російської імперії.

Але тільки завдяки братові найбільш відомою фігурою в історії став Кирило. Отримавши блискучу освіту за кордоном, він стає президентом Російської академії наук , а згодом – гетьманом України . Будучи освіченим і закоханим в архітектуру і музику, він оточив себе видатними художниками. Мав садівників, музикантів, співаків, архітекторів. Будучи людиною дуже багатою, він будував палаци, створював парки, архітектурні паркові ансамблі. У 1750 році Кирило Розумовський став гетьманом України. Він не забуває і про Козелець, зокрема сприяє будівництву канцелярії Київського полку, в колишньому приміщенні якого нині міститься районна бібліотека. Але найбільш відомою будівлею став Козелецький собор Різдва Богородиці . Його побудовано з ініціативи та за підтримки його матері Наталії, тим не менш активну участь в будівництві брала вся сім’я Розумовських. Воно велося в основному силами кріпаків. До Козельця з усіх маєтків Розумовських, розкиданих з обох сторін тракту Київ – Петербург від Чернігова до Києва, були зігнані сотні кріпосних селян, хоч якоюсь мірою здатних до будівельної справи. Тих, хто незнли будівельної справи, поспішно вчили. Десятки досвідчених талановитих майстрів працювали під наглядом головних будівельників цієї споруди – архітектора А. В. Квасова , талановитого українського майстра своєї справи I. Г. Григоровича- Барського та придворного художника Розумовських Г. А. Стеценка. Зі спогадів нинішнього жителя Козельця Віталія Федотовича Очана, художник Г. Стеценко деякий час навіть жив поруч із спорудженням, яке зводилося.

Протягом 11 років (1752 – 1763) велося це будівництво. Звичайно, належної техніки не було. Не було і пристроїв, які б полегшували роботу. Щоб подати робочим будівельні матеріали на місце роботи, знизу доверху майбутньої споруди було зроблено під’їзну дорогу від села Ліхоліткі до села Гламазди з підйомом і спуском потрібної висоти навколо собору. Понад десять років щоденної виснажливої ​​роботи сотень людей було покладено на те, щоб виріс красень-собор і поряд з ним – дзвіниця (з розповіді козелецького краєзнавця О. Шама).

БУДІВНИЦТВО СОБОРУ

І людська робота не пропала марно. Собор дивує своєю красою і міцністю тисячі відвідувачів. Вистояв він і перед часом, і перед бомбами і снарядами Великої Вітчизняної війни. Стоїть він надійно, височіє в небеса завдяки міцному розчину, до складу якого нібито входили вапно і білки курячих яєць. І головне диво цієї споруди – її витончена незрівнянна краса, досконалість форм . Хоча в радянські часи на собор мало звертали увагу, і все ж його величчю захоплювалися сотні відвідувачів, туристів з колишнього Радянського Союзу і з-за кордону. У різні часи милувалися собором Олександр Пушкін, Леонід Глібов, Анатолій Свидницький, Марко Кропивницький, Микола Лисенко, Микола Садовський, Володимир Самійленко, Павло Тичина, Олександр Довженко, Микола Щорс, Микола Кибальчич та інші відомі люди.

Відзначив красу собору Різдва Богородиці в своїй повісті “Княгиня” Т. Г. Шевченко. До речі, український геній свого часу двічі відвідав Козелець. Він писав, що кожен, хто був у Козельці , ” неодмінно помилується величним храмом архітектури Расстреллієвськой, спорудженим Наталією Разумихою “. Історик і дослідник російського мистецтва Ф. Горностаєв також зазначав, що Козелецький собор ” не тільки є визначною пам’яткою міста, але і кращим представником храмового зодчества XVIII століття”. Авторитетні знавці мистецтва і архітектури називають його архітектурно – скульптурним і живописним твором , адже в ньому поєдналися кращі надбання архітектури та скульптури. У спорудженні собору простежуються елементи трьох стилів: класицизму, бароко і рококо.

ІКОНОСТАС

Але храм радує око відвідувачів не тільки зовні. Не менше враження справляє і його внутрішнє оздоблення стін, опор, фронтонів, куполів, іконостасу. Різьба по дереву, картини олійними фарбами, позолота, переливи кольорів справляють дивовижне враження на відвідувачів.

Natalia_Razumovskaya_by_H.H.HoiserНайціннішою прикрасою собору є його іконостас, який виконали італійські різьбярі по дереву за проектами В. В. Растреллі. Художній розпис інтер’єру і картини для іконостасу виконав художник Г. А. Стеценко. Для іконостасу він написав не тільки ікони релігійних сюжетів, а й портрети Н. Д. Розумовської, Єлизавети Петрівни і священика К. Тарловського, який потай обвінчав у Козельці царицю і О. Розумовського. Ось як описує іконостас цього храму Божого газета “Сіверщина” від 14 листопада 2003 року:

” Видатна риса собору – гігантський п’ятикутний іконостас заввишки 27 метрів , який був виготовлений в Італії для Петербурзького Смольного собору, але завдяки зусиллям братів потрапив до Козельця. В іконостасі було 80 ікон, 50 з яких збереглися до наших днів. Іконостас виявився настільки великим, що його бічні частини не вміщалися всередині собору, і їх відправили до церкви в рідне село Розумовських “.

004jВідомий і дещо інший варіант розповіді про долю собору : за проектом Растреллі в центрі Козельця на території нинішнього центрального парку і перехресті вулиць Комсомольської та Данєвича під керівництвом архітекторів І. Григоровича- Барського і А. Квасова на кошти Наталії Розумовської , матері фаворита Єлизавети Петрівни Олексія, в 1752 – 1762 рр. споруджено собор Різдва Богородиці. Собор розписував придворний художник -професіонал Наталії Розумовская Григорій Стеценко. Іконостас для нього виготовили кращі майстри різьблення по дереву в Італії.

За іншими переказами, цей іконостас був виготовлений в Італії для однієї з палацових петербурзьких церков, а потім з волі Єлизавети Петрівни подаровано Козелецькому собору. Будівництво цього собору тоді нібито ще не велося, і його розміри пізніше цілком залежали від подарованого іконостасу. За величчю й красою архітектури Козелецький собор стоїть в ряді кращих архітектурних споруд Російської Імперії середини XVIII ст. Цей унікальний пам’ятник архітектури Чернігівської області – один із кращих в Україні . Поруч з собором і дзвіницею приблизно в той же час (1740 – 1760 рр. . ) За проектом А. Квасова споруджено будинок магістрату.

Щодо собору відомо багато версій і домислів. За розповідями старожилів, у козелецькому соборі Різдва Богородиці ( за іншим варіантом у якійсь сільській церкві ) цариця Єлизавета таємно вінчалася з колишнім пастухом з Лемешів Олексієм Розумом. Кажуть, що тут, у Козельці, вона нібито провела і медовий місяць. Таїнство вінчання здійснював священик Кирило Тарловський, якого називали “диким попом ” – особа відома в Запорізькій Січі. Він був цікавим і загадковим чоловіком. Точно відомо, що родом він з Козельця . 10961-38921-20-sivertime-chernigov-kultura

ЗАХОРОНЕННЯ
У соборі зберігся склеп з прахом Наталки Дем’янівни Розумовської – матері Олексія та Кирила . Біля собору станом на 2004 рік залишилися майже не понівечені століттями і подіями два стовпи з граніту неподалік один від іншого з східного боку. На одному з них напис: ” Ротмістер Петро Іванович Афендик нар. 1804 21 грудня, помер 1864 р “. На другому надгробку читаємо: ” Тут спочиває прах Костянтина Станіславовича Мітарновского, підполковника 17 піхотної Архангельської дивізії, народженого 1834 , померлого 1883 “.

Афендик Петро Іванович був сином Афендик Івана Антоновича. Афендик Петро Іванович ( 21.12.1804 – 20.02.1863 ) , учасник придушення Польського повстання 1831 року, народився в селі Стара Басань Козелецького повіту. Службу розпочав у Нарвському драгунському полку. З 1819 р. – прапорщик, з 1825 р. – поручик, з 1831 – штабсротмістер. Нагороджений орденом святої Анни IV ступеня за хоробрість. Березень 1832 – ротмістер у відставці. Служив у Нарвському драгунському ( з часом гусарському ) полиці ( 1819-1832 ) . Його обирали депутатом від дворян Козелецької повітової комісії (1882).

Друге надгробок має такий вигляд: на чорному гранітному кубі – біла мармурова стела з художнім різьбленням, звужена у верхній частині, на якій викарбувано епітафію .image046
Мітарновскій Костянтин Станіславович, підполковник, учасник російсько -турецької війни (1877 – 1878 рр. . ) , З 1852 року офіцер, з 1974 – майор. За хоробрість в російсько – турецькій війні йому присвоєно звання підполковника ( 1883г. ) і нагороджено орденом святого Володимира з мечами та бантом. Мав ордени : в 1877 році – святого Станіслава III ступеня, в 1882 році – святої Анни III ступеня. Цих двох військових біля собору поховали не випадково.

До того часу на території собору було кладовище, на якому ховали не тільки військових, а й інших людей з положенням, імена яких були пов’язані з життям Козельця.

Таких поховань на соборному цвинтарі нараховувалося кілька десятків. Підтвердженням існування кладовища є матеріали краєзнавців Козельця, розповіді старожилів і робітників, які в радянські часи працювали над реставрацією цього храму і знаходили кістки похованих тут людей. На жаль, збереглося лише два надгробки. Всі інші знищено або з плином часу, або під час війни 1941 – 1945 рр. . Правда, між цими двома похованнями залишився третій гранітний стовп висотою приблизно 130 см з написом: ” Світ праху твоєму, страждалець ” .

У серпні 2003 року, детально оглядаючи собор, я побачив у траві біля дзвіниці надгробну мармурову плиту з написом: “Ольга Андріївна Шаманська. Господи, да упокой твою душу, дорога мама “. Хто була ця жінка, поки що невідомо. Можливо, вона була шанованим у Козельці людиною.

Забігаючи наперед, скажу, що собор останнім часом знаходиться в належному стані, має відповідний догляд. А надгробні плити ще належить упорядкувати і здійснити щодо них необхідні роботи.

Біля собору поховані також: Білановскій Василь Микитович (1810 – 13.01.1889 ) – генерал -майор у відставці, учасник російсько -турецької війни 1828 – 1829 рр. . ; Бочаров Михайло Іванович (1820 – 21.03.1869 ) підполковник у відставці; Кичко Калина Власович (1827 – 05.06.1877 ) – капітан у відставці; Лісовський Григорій Андрійович ( 1824 – 04.04.1864 ) – штабс -капітан ; Мордовський Михайло Якович ( 1837 – 03.04.1917 ) – полковник . Звичайно, і цей список, взятий з книги І. Странного “Козелецький військовий некрополь” , не є повним . Тема дослідження поховань на соборному цвинтарі відкрита.

НІМЕЦЬКА ОКУПАЦІЯ image0001

З 1934 року в соборі припинена служба Божа . Над ним учинено наругу і грабіж.

Особливо важкою була доля собору в роки Другої світової війни. Архівні матеріали не дають повної картини того, що творилося з собором в роки важкого часу – фашистської навали .

Цікаву і достовірну інформацію про собор цього періоду надала мешканка Козельця А. М. Косовець. Антоніна Миколаївна Перевозчикова опинилася в Козельці в 1922 році. До етзле річки Ками. Вийшла заміж за офіцера Аркадія Косовца. Під цим прізвищем багато козельчан здавна знали її як вишивальницю рушників, серветок, сорочок. З юності продавала свої вироби на базарі. Після неї залишилася безліч талановитих робіт.

Деякий час Антоніна Миколаївна Косовець жила в Козельці по квартирах, потім у будинку № 1 по вулиці Даневича поруч із собором. Звідси відійшла в царство Боже. Вона мала багато друзів, серед яких були і люди, відомі на всю Україну. Підтримувала зв’язки з місцевим музеєм юнацтва, краєзнавцями селища, істориками, письменниками. 1
У передвоєнні, воєнні та повоєнні роки вона бачила все те саме, що і собор Різдва Богородиці. Особливо закарбувалися в її пам’яті року Великої Вітчизняної війни. Ось її розповідь про події, що відбувалися перед вступом фашистів у Козелець. Над Козельцем пролетів радянський літак, розкидаючи листівки, в яких писалося, що в Козелець ось-ось прибудуть фашисти: ” Тікайте, хто куди може. Рятуйтеся, евакуюють ” .

Так і сталося. 11 вересня 1941 фашисти окупували Козелець. Спершу собор на деякий час перетворили на стайню, потім в невеликий табір для військовополонених. Десятки людей жили тут в умовах, гірших від тих, в яких поганий господар тримає тварин. Німці не звертали уваги на будинок, який стояв поруч, в якому жила Антоніна Миколаївна з родиною. Вони й гадки не мали, що ця жінка, як могла, допомагала полоненим. Було, наварить свиням картоплі або буряків і обережно підкине під паркан, а часом відірве від рота і кусень хліба і перекине невільникам. Зі сльозами на очах дивилася, як фашисти щодня вели полонених на роботу або на розстріл. Ведучи на розстріл, німці часто одягали на голови жертвам верейки, щоб не бачили дороги. images
І не тільки продовольством допомагала полоненим Антоніна Миколаївна. Ризикуючи своїм життям, життями членів своєї сім’ї, вона допомагала полоненим тікати з табору. Будинок, в якому жила Косовець, мав кілька входів. У кімнаті за шафою був таємний вихід на інший бік будинку. Рятівниця полонених перевдягала і виводила таємним ходом. Не питала ні прізвища, ні імені . Рятувала життя … Може, ще й нині живуть у світі люди, врятовані нею.

В одній з кімнат цього будинку, яка мала окремий вхід, жив інженер маслозаводу Юрій Юрійович Мохнат, у якого була рація. Він був пов’язаний з партизанами, передавав відомості про дислокацію німців у соборі і в місті. Про це знала Антоніна Косовець. Підтримували зв’язок з партизанами і банківський працівник Радуста працівник райкому партії Наконечний.

Антоніна Миколаївна часто згадувала трьох молодих дівчат, яких мріяла врятувати, але це їй не вдалося. Вже все було продумано, складено план їхнього порятунку, і їх раптово кудись вивезли .image078

З часом в соборі полонених стало багато, їх кожен день босоніж виганяли на базарну площу, яка була поруч з будинком Косовець і собором. Там їх невідомо за що били батогами і знову, як псів, гнали на територію собору. Скільки невинних людей на очах у соборі розпрощалися з життям! А скільки автографів залишили полонені на стінах собору! Старалися у такій спосіб залишити про себе вісточку рідним, друзям , знайомим. Кожен день одні прибували в собор, інші вибували з нього.

Німецькі солдати і офіцери розквартирувалися здебільшого у великих просторих будинках козельчан. Щоранку, йдучи на роботу до собору, вони цокотіли своїми начищеними до блиску чобітьми. І настав кінець і їх диявольській роботі.

Під час війни від бомбардування часткового руйнування зазнали куполи самого собору та його дзвіниці. Собор був розграбований, окремі його частини пошкоджені. На щастя, збереглася основа іконостасу.

ПІСЛЯ ВІЙНИ

1449Після закінчення війни в соборі Різдва Богородиці розмістили заготконтору, його використовували під склад для овочів, іншого товару.

З 1946 року в соборі почали вести реставраційні роботи, проте робилося це неспішно, як мокре горить.

Руйнувати було легше, ніж реставрувати. Руйнували не тільки німці, а й радянська влада – байдужим спогляданням руйнівних процесів, які неминучі з часом, якщо не підтримувати споруду. Зайве говорити, що пам’ятки культурної спадщини потребують особливої ​​уваги та підтримки, адже це наша гордість, наша історія. До таких пам’яток належить і Козелецький собор Різдва Богородиці.

Влада отямилася в 1970х роках.

WbYAlp6CzQ4Реставраційні роботи вела Чернігівська міжобласна спеціалізована науково – експериментальна майстерня . Весь період реставрації за собором наглядала А. М. Косовець. Ще велися реставраційні роботи, а собор відвідували багато звичайних людей і знаменитих гостей з України, з усього Радянського Союзу за кордону.

Зокрема, частим гостем у Козельці був знаменитий співак Іван Семенович Козловський. До Козельця він заїжджав по дорозі до Полтави. Як згадує Антоніна Косовець, вона легко знаходила спільну мову з гостями. Іван Семенович цікавився, як ведеться реставрація, розпитував про особисті справи, життя райцентру. Знаменитий тенор України, улюбленець публіки Іван Козловський був високого зросту. За характером стриманий, розсудливий. Поводився чемно, культурно . image082

– А чи співав коли-небудь? – Допитувався я у Антоніни Миколаївни.
– Так . Як тільки відвідає до мене з друзями , відразу ж в собор. Його туди немов магнітом тягнуло. Зайде, вклониться, зніме шапочку, яку носив щодня і заведе ту чи іншу мелодію. Співав здебільшого релігійні пісні. Дзвінкий соковитого голосу лився з усіх сторін у просторому храмі, відбиваючись від його могутніх стін . Чудова акустика посилювала рідкісної краси і тембру
голос.

А тим часом неспішно велися реставраційні роботи. До них залучалися робітники з Козельця . Вони згадують , що біля собору знаходили дуже багато людських кісток , що є підтвердженням перебування багато років тому на цьому місці кладовища .

 

ВІДРОДЖЕННЯ

І ось нарешті основні реставраційні роботи в соборі Різдва Богородиці закінчено. До собору поспішають віруючі – прибирають сміття, цеглу, камінь біля собору, а всередині фарбують, білять. На очах оживає не лише собор, а й історія Козелецького краю.
DSC_1079Відкриттю собору передувало розпорядження представника Президента України в Козельці Григорія Панченка, яке він видав на прохання віруючих.

І найбільша заслуга у відкритті величного Божого храму протоієрея отця Михаїла Терещенка.

ANT_51Урочиста мить відкриття відреставрованого собору Різдва Богородиці в Козельці настала в 10 годині 14 серпня 1993 року. Крім прихожан , на цю визначну подію приїхало багато духовенства з сусідніх районів а також високопреосвященніший митрополит Антоній з Чернігова (+2003).

З цього дня до собору може прийти кожен – помолитися Богу, а заодно і помилуватися красою, створеною нашими предками. І ходять, і милуються. Приїжджають сюди і легковими автомобілями, і автобусами. Їдуть з України, з країн близького і далекого зарубіжжя. Так як тут є на що подивитися. Козельчани постійно бачать, як собор завдяки благочинному отцю Михаїлу  чепуриться : то підштукатурюють, то підбілюють, то підфарбовують. Пестить око і інтер’єр двох діючих церков – літньої і зимової. Щороку собор поповнюється якимись реліквіями і експонатами. DSC_5167

Так , 12 вересня 2002 завдяки ініціативі нині покійного дослідника історії Козельця Петра Антоновича Киселя в собор Різдва Богородиці передана ікона Архістратига Михаїла.

Це він поставив перед собою мету знайти кошти для написання ікон, необхідних віруючим Козельця. Він знайшов благодійників, а художник – козельчанин Іван Трохимович Губрій здійснив мрію краєзнавця Петра Киселя – написав ікону Архистратига Михаїла. А ще Петро Антонович мріяв про ікону Апостола Андрія Первозванного, який вважається покровителем Козельця, та збирав кошти на цю ікону. Але невблаганна смерть краєзнавця не дала здійснитися його мрії. Справу Петра Киселя продовжили і привели до завершення його вдова Лідія Іванівна Кисіль і згадуваний вже художник Іван Трохимович Губрій, що залучив до благодійної акції голову Козелецька райдержадміністрації Віталія Івановича Антипенка.

І ось настав урочистий день – Вербна неділю 20 квітня 2003 року. Після святкового Богослужіння церковна громада на чолі зі своїм духовним наставником благочинним Козелецька округу протоієреєм Михаїлом урочисто внесли ікону святого Апостола Андрія Первозванного, яку написав Іван Губрій. Відбулася урочиста церемонія освячення ікони, в якій взяв участь голова Козелецька райдержадміністрації В. І Антипенко .

У своїй проповіді отець Михайло згадав і Петра Антоновича Киселя, який своїм подвижництвом вписав своє ім’я в історію собору Різдва Богородиці. Також отець – настоятель назвав спонсорів : М. С. Семистрок , Л. С. Каменецький , А. М. Карюнко , А. П. Кисіль , Т. Б. Кривенок , І.І. Кривенко , М. Н. Семистрок , М. М , Тополь , М. П. Тополь , Т. В. Гринько , М. А. Щурта інші.

Тепер у соборі практично кожну суботу, неділю та на свята здійснюються Богослужіння. Щотижня їдуть до собору з усіх кінців екскурсанти .

Національний банк України в серії “Пам’ятки архітектури України ” ввів в обіг ювілейну монету “Собор Різдва Богородиці в Козельці ” номіналом 10 гривень. Це визнання того, що Козелецький собор Різдва Богородиці справді одне з кращих культових споруд XVIII ст. 4366thmb
Монета зроблена зі срібла 925 проби, якість – “пруф”, чиста вага 31,1 г, діаметр 38, 61 мм. Тираж – 3000 штук. Гурт монети рифлений.

Пам’ятна монета “Собор Різдва Богородиці в Козельці” є дійсним платіжним засобом України і обов’язкова до прийому без будь-яких обмежень за її номінальною вартістю до всіх видів платежів, а також для зарахування на поточні рахунки, вклади.633741_3

ПІСЛЯМОВА

Подяка Богові за Його безмежну любов до творіння свого. Адже в тому, що будуються і відкриваються храми і проявляється любов Божа. Так як Бог хоче, щоб усі люди мали спасіння й увійшли в Царство небесне. Понад сімдесят років двері собору Різдва Богородиці була зачинена для віруючих, але не в силі Бог, а в правді.

До 1934 року в соборі перебувала чудотворна Іверська ікона. Коли собор закрили і пограбували, зникли з нього всі образу і святині, в тому числі і Іверська чудотворна ікона. Досі збереглася молитва, яку читають тільки в Козельці.

У 2003 році Матір Божа благословила настоятеля собору, благочинного Козелецького округу, поїхати на святу гору Афон. У Іверському монастирі, де знаходиться оригінал Іверської ікони, отець Михаїл придбав освячену копію образу, приклав його зі слізьми до чудотворного оригіналу і привіз на Козелецьку землю. SAM_0873

І знову Матір Божа стала покровителькою Козельця, собору Різдва Богородиці і всіх вірних православних християн. Щонеділі вранці о 7:45 , перед цим образом читається акафіст. Йдуть християни до храму, прикладаються до образу Матері Божої і по вірі отримують те, чого просять. Особлива благодать Божа знаходиться в цьому соборі, адже стільки молитовників за нас ходатайствують перед престолом Отця нашого Небесного: це і первоверховних апостоли Петро і Павло, пророк Захарія і праведна Єлизавета, які допомагають жінкам при безплідді; мученики Адріан і Наталія допомагають християнам у подружньому житті. А в одній з усипальниць в нижньому храмі, покоїться прах Наталії Даміанівни Розумовської. Віруючі ставлять перед образами свічки, щоб упокоїв Господь душу її з праведними, адже саме її Матір Божа благословила побудувати цей величний собор, який вже 250 років, як корабель, пливе по житейському морю, рятуючи всіх вірних. Яка ж вона була богомудра жінка, яка так любила своїх земляків і побудувала їм величний собор.image092

Нині нас з покійною графинею Розумовської пов’язують стосунки з її прапрапраправнучкою Марією Андріївною Розумовського. Марія Андріївна кілька разів відвідувала Козелець. Проживає вона в Австрії, у м. Відні, але любить батьківщину своєї покійної прабабусі і цей величний собор. Принагідно завжди передає уклін козельчанам і святому храму. Надає посильну матеріальну допомогу – на написання ікон в іконостас собору. Духовенство собору і віруючі під час кожної Божественної літургії моляться за упокій родини Розумовських і за здоров’я графині Марії Андріївни.

Сотні років стоятиме собор, сяючи золотими хрестами, як світлячок вночі, щоб ми не збилися з правильного шляху, щоб не забрели в пітьмі складного сьогодення, нагадуючи нам, що тільки через Православну канонічну церкву ми зможемо наслідувати Царство Боже.

Хто б не йшов, хто б не їхав повз собор Різдва Богородиці, зупинись, кланяйся і помолися, так як в кожну цеглинку собору вкладена любов предків наших і тих, хто навіть життя своє поклав при будівництві собору. Адже в любові одне до одного – як до живих, так і до покійних – проявляється любов до Бога.kozelec7