Сьогодні, у неділю, 30 грудня, Божественну літургію та всеношну напередодні у соборі Різдва Богородиці звершив настоятель протоієрей Михаїл Терещенко. Ця неділя, передостання перед Різдвом Христовим, має назву неділі Праотців. За богослужінням була вознесена молитва про мир в Україні.
Також 30 грудня – Свята Православна Церква вшановує пам’ять пророка Даниїла і три отроки: Ананія, Азарія і Місаїла
ПРО ЗВАНИХ НА ВЕЧЕРЮ
Один чоловік приготував багату вечерю і заздалегідь запросив гостей. Але коли настав час вечері, ніхто з них не прийшов. Тоді господар послав раба свого сказати запрошеним: “Ідіть, бо все вже готове” (Лк. 14, 17). Слуга виконав наказ, але час ішов, як і раніше, а ніхто не приходив: всі, ніби змовившись, відмовлялися й вибачалися. Побачивши це, господар розгнівався і дав рабу новий наказ: “Піди швидше на вулиці й провулки міста і приведи сюди вбогих, калік, сліпих і кривих” (Лк. 14, 21). Коли ж виявилося, що є ще вільне місце, господар велить ще раз піти на дороги й загороди й умовляти всіх прийти, щоб заповнився дім його.
Ті, що були запрошені заздалегідь, говорить святе Євангеліє, не прийшли з різних причин: один сказав, що купив землю і треба піти її оглянути; другий — що купив п’ять пар волів і потрібно їх випробувати; третій одружився і тому не зміг прийти. Яка, браття і сестри, жива картина, що нагадує нам наші справи і наше звичне життя з його турботами й тривогами, які постійно відволікають від усього величного й важливого! Як ми в своїх турботах і житейських виправданнях схожі на тих, хто відмовився прийти на вечерю! Ми також оглядаємо землю, милуємося тим, що купили, одружуємося, займаємося справами і не поспішаємо на заклик Господа прийти на бенкет духовного торжества і радості віри.
Свята Церква бачить у господарі, який влаштував багату вечерю, Отця Небесного; раб, якого послав господар кликати на вечерю — Син Божий Христос Спаситель; звані — це ми з вами, хто не слухає заклику Спасителя і любові Отця нашого Небесного.
Земне життя вимагає від людини великих турбот і уваги. Це правильно. І святе Євангеліє не засуджує наші земні труди і турботи. Але Євангеліє через того Раба — Сина Єдинородного — нагадує, що є ще й інші речі, “єдині на потребу”. Можна знайти вибачення тим, котрі не приходять на вечерю Господню; але, слухаючи Євангеліє, проникаєшся якимось почуттям образи за самого Господаря, Котрий запрошує, все приготував і чекає. Станьмо на місце Господаря й відчуймо всю гіркоту образи й розчарування.
Незважаючи ні на що, терпіння Господаря, Його заклики залишаються постійними й незмінними, постійною є любов Отця Небесного до нас, грішних і недостойних. Цей заклик лунає в усі часи і через усі наші життєві обставини. “Прийдіть до Мене, всі струджені і обтяжені, і Я заспокою вас… і знайдете спокій душам вашим” (Мф. 11, 28–29). Цей заклик постійно лунає в Євангелії, в житті, всередині нас. Він у наших святих храмах, у навколишній природі. Господь кличе нас до Себе через свята і недільні дні, через життєві незгоди й радощі, через наші хвороби й добробут. Господь чекає нас, о котрій годині ми б не прийшли.
Не будемо шукати, подібно до тих, що відмовилися прийти на вечерю, причин та приводів, які відволікають нас від усього святого і величного, бо ми богоподібні істоти і нам слід, крім усього житейського, усього, що годує і гріє наше тіло, дбати і про духовне, вічне. Хоча б зрідка, перемагаючи житейську суєту, слід подумати і про необхідне для душі – приходити в храм святий на вечерю Господню, щоб стати причасниками Небесного бенкету.
Пророка Даниїла і три отроки: Ананія, Азарія і Місаїла
За 600 років до Різдва Христового Єрусалим був завойований царем вавилонським; храм, споруджений Соломоном нападники зруйнували, а безліч народу ізраїльського забрали в полон. Серед бранців перебували знатні єрусалимські юнаки – Даниїл, Ананія, Азарія і Мисаїл. Цар Вавилона Навуходоносор розпорядився навчити їх халдейської премудрості, виховати в розкоші, при своєму дворі. Але вони, зберігаючи заповіді своєї віри, відмовлялися від розкоші і вели аскетичний спосіб життя: харчувалися тільки овочами і водою. Господь дарував їм мудрість, а святому Даниїлу – ще й дар прозорливості і тлумачення снів. Святий пророк, щиро зберігаючи віру в Єдиного Бога і сподіваючись на Його всесильну допомогу, мудрістю своєю перевершив усіх халдейських звіздарів і волхвів та був наближений до царя Навуходоносора.
Одного разу Навуходоносор побачив дивний сон, що здивував його, але, прокинувшись, він забув побачене. Вавилонські мудреці виявилися безсилими дізнатися, що наснилося царю. Тоді святий пророк Даниїл прославив перед усіма силу істинного Бога, Який відкрив йому не тільки зміст сну, але і його пророче значення. Після цього Даниїл був зведений у сан начальника Вавилона. Незабаром цар Навуходоносор наказав спорудити свого ідола – величезну статую, якій належало поклонятися і віддавати почесті.
За відмову зробити це три отроки – Ананія, Азарія і Мисаїл – були вкинуті в палаючу піч. Полум’я піднімалося над нею на 49 ліктів, обпалюючи навіть халдеїв, які стояли поруч, а святі отроки ходили посеред вогню, підносячи молитву Господу і оспівуючи Його (Дан.3: 26 – 90). Ангел Господній, з’явившись, охолодив полум’я, і юнаки залишилися неушкодженими. Цар, побачивши це, звелів їм вийти і прийняв віру Бога Істинного. За царя Валтасара святий Данило витлумачив таємничий напис «Мене, Такел, Фарес», що з’явився на стіні палацу під час бенкету і віщував падіння Вавилонського царства. При перському царі Дарії святий Даниїл, після наклепів своїх ворогів, був кинутий у рів з голодними левами, але вони не чіпали його, і він залишився неушкодженим. Цар Дарій повелів у всіх своїх володіннях поклонятися Богу Даниїла, «тому що Він є Бог Живий і присносущий».
Святого Даниїла дуже засмучувала доля його народу, адже він знав, що Єрусалим чекає справедлива кара за безліч гріхів і беззаконь, за порушення заповідей Божих – тяжкий полон вавилонський і розорення міста. Святому Пророкові, за його праведне життя і молитви, була відкрита доля народу Ізраїлю і всього світу.
При тлумаченні сну царя Навуходоносора пророк Даниїл сповістив про зміну один одним царств і велич останнього Царства – Царства Господа нашого (Дан.2: 44). Пророцтво про сімдесят седмиць (Дан.9: 24 – 27) повідало світу знамення Першого та Другого пришестя Господа Ісуса Христа і пов’язаних з ними подій (Дан.12: 1 – 12). Святий Даниїл клопотав за свій народ перед наступником Дарія – царем Киром, який дуже його цінував, і дарував бранцям свободу.
Сам же Даниїл і його друзі – Ананія, Азарія і Мисаїл – дожили до глибокої старості і померли в полоні. За свідченнями святителя Кирила Олександрійського, після смерті царя Навуходоносора на престол зійшов Камбіз. Дізнавшись про віросповідання святих отроків, він повелів стратити їх. Спершу відтяли голову Ананії. Азарія, підставивши одяг, прийняв її. Голову Азарії прийняв Мисаїл, і так, поки не обезголовили останнім святого пророка Даниїла. Ца переданням, Ангел Господній зцілив їх тіла і переніс на гору Гевал. Там тіла угодників Божих спочивали до Воскресіння Христового, тоді також воскресли і, явившись багатьом свідкам, знову спочили. Пам’ять їх шанується за сім днів до Різдва Христового, тому що вони походили із роду Іудиного, від якого походив і наш Спаситель.
Підготовано за матеріалами сайту «Азбука віри», переклад – архімандрит Герман (Кулакевич)
Підготовлено за матеріалами сайтів “Українська православна церква” та “Азбука віри”
Идет загрузка ...