Галерея

22 вересня – Святителя Феодосія, архієпископа Чернігівського

22 вересня – Свята Православна Церква згадує 122-гу річницю прославлення святителя Феодосія, архієпископа Чернігівського. Божественну літургію у соборі Різдва Богородиці звершив ієрей Іоанн Ігнатко.

Святитель Феодосій, архієпископ Чернігівський, народився на початку 30-тих років XVII століття в Подільській губернії. Він походив із давнього дворянського роду Полоницьких-Углицьких; батьками його були ієрей Микита і Марія. Благочестя, що панувало в сім’ї майбутнього святителя, сприяло духовному розвитку хлопчика. З дитинства він відрізнявся лагідністю і старанністю до молитви. Природні здібності юнака розкрилися в Києво-Братській колегії при Київському Богоявленському монастирі. Це був час розквіту навчального закладу (кінець 40-вих рр. XVII століття), коли його ректорами були архімандрит Інокентій (Гізель), а потім ігумен, згодом архієпископ Чернігівський, Лазар (Баранович), у числі наставників – ієромонах Єпифаній (Славинецький), ієромонах Арсеній (Сатановський), єпископ Білоруський Феодосій (Баєвський), ігумен Феодосій (Сафонович) і Мелетій (Дзик), які були серед найосвіченіших люди свого часу. Товаришами святого Феодосія по колегії були майбутні видатні пастирі: Симеон Полоцький, Іоанникій Галятовський, Антоній Радивілловський, Варлаам Ясинський. Києво-Братська Богоявленська школа була в той час головним центром боротьби православ’я проти нападок католицького духовенства, єзуїтів і уніатів.

У роки навчання остаточно утвердилося покликання святого Феодосія до чернечого подвигу: весь вільний від занять час він віддавав молитві і читанню Святого Письма.

Можна вважати, що святий не закінчив повного курсу колегії, бо після розорення Подолу поляками вона на кілька років припинила свою діяльність. Святитель на все життя зберіг глибоку вдячність Києво-Братському монастирю, що виховав його. У синодику Києво-Видубицького монастиря зроблено таке зауваження про святого Феодосія: «Був він чоловік розсудливий і благодійний Київському Братському монастирю».

Після отримання освіти майбутній святитель прийняв чернечий постриг у Києво-Печерській Лаврі з ім’ям Феодосій, на честь преподобного Феодосія Печерського.

Київським митрополитом Діонісієм (Балабаном) він був поставлений архідияконом Києво-Софійського собору, а потім призначений намісником митрополичого кафедрального будинку. Але незабаром святитель залишив Київ і оселився у віддаленому Крутицькому монастирі (Чернігівської єпархії), біля містечка Батурина, що славився суворістю чернечого життя. Там він був посвячений у сан ієромонаха. У 1662 році святий Феодосій був призначений ігуменом Корсунського монастиря Київської єпархії, а в 1664 році – настоятелем стародавнього Києво-Видубицького монастиря. Ця обитель незадовго перед тим знаходилася в руках уніатів і була абсолютно спустошена. Але святому Феодосію завдяки своїй енергії і наполегливості вдалося швидко відродити Видубицький Михайлівський монастир. Він особливо піклувався про влаштування церковної краси, створив прекрасний хор, що славився не тільки в Малоросії, а й у Москві, куди святий Феодосій у 1685 році посилав своїх півчих. Піклуючись про духовне зростання насельників обителі, святий ігумен, сам суворий подвижник, влаштував у 1680 році неподалік обителі, на острові Михайлівщина, невеликий скит для братії, яка бажала усамітнення. Він призначив туди упорядником і намісником одного з найбільш ревних ченців обителі – ієромонаха Іова (Опалінського). Під час перебування святого Феодосія ігуменом Києво-Видубицького монастиря йому довелося пережити важкі дні. Разом з іншими ігуменами він був звинувачений Мефодієм, єпископом Мстиславським і Оршанським, у зраді російського уряду і в листуванні зі зрадниками Росії. 20 вересня 1668 року святому Феодосію довелося давати пояснення у цій справі. 17 листопада 1668 року наклеп було виявлено, і святий Феодосій разом із іншими ігуменами отримав прощення. Преосвященний Лазар (Баранович) оцінив високі духовні якості святого Феодосія і наблизив його до себе. Він називав його «вівцею стада Христового, що навчилася покірності», і пророчо бажав, щоб ім’я святого Феодосія було написано на небесах. Коли 1679 року преосвященний Лазар став місцеблюстителем Київської митрополії, він призначив святого Феодосія своїм намісником у Києві, а сам залишався в Чернігові. Як намісник місцеблюстителя Київської митрополії, святий Феодосій брав діяльну участь у багатьох церковних подіях. У 1685 році він брав участь, із правом вирішального голосу, в обранні єпископа Гедеона (Четвертинського) митрополита Київського, і разом з Ієронімом (Дубиною), ігуменом Переяславським, був посланий до Москви з повідомленням про обрання. У Москві обидва представники були прийняті з пошаною і повагою. Результатом цього посольства було возз’єднання Київської митрополії з Руською Православною Церквою.

У 1688 році святий Феодосій був призначений архімандритом Чернігівського Єлецького монастиря на місце покійного архімандрита Іоанникія (Галятовського). З того часу вся діяльність святого переноситься з Києва до Чернігова. Це призначення відбулося, головним чином, за бажанням преосвященного Лазаря. Святому Феодосію довелося чимало потрудитися над благоустроєм Єлецької обителі, так як монастир цей, іще не оправившись після спустошення єзуїтами і домініканцями, був дуже бідний і невлаштований. Трудами святого Феодосія вдалося досягти упродовж двох-трьох років добробуту для Єлецької обителі, цілком забезпечивши її існування. Святий і на своїй новій посаді надавав всіляке сприяння преосвященному Лазарю в усіх важливих справах. Він брав участь в складанні соборної відповіді Московському Патріарху Іоакиму на його питальні грамоти про ставлення Київської митрополії до Флорентійського Собору і в обговоренні питання про момент пресуществлення Святих Дарів, піднятого на цьому Соборі. Коли ж Патріарх не задовольнився цими відповідями, і в Москву на початку 1689 року був посланий Батуринський ігумен святий Димитрій (Туптало), майбутній митрополит Ростовський, святий Феодосій їздив з ним як представник від преосвященного Лазаря. Йому доручено було передати Патріарху лист у відповідь і з’ясувати непорозуміння. 11 вересня 1692 року святий Феодосій був урочисто хіротонізований на архієпископа в Успенському соборі Московського Кремля.

Про управління святителем Феодосієм Чернігівською єпархією збереглося мало відомостей. Особливу увагу святитель звертав на пробудження і підтримку в пастві духу істинно християнського благочестя. З цією метою він опікувався старими і влаштуванням нових монастирів і храмів. На початку його святительства, за його благословенням, був створений Печенікський дівочий монастир, і він сам освятив храм цієї обителі на честь Успіння Пресвятої Богородиці. У 1694 році, за його благословення, був заснований Любецький скит у двох верстах від Любеча; у 1694 році святитель освятив в Домницькому чоловічому монастирі храм на честь Різдва Пресвятої Богородиці, а влітку 1695 року – величний храм на честь Пресвятої Богородиці, побудований на вершині гори Болдинської, поблизу древнього Іллінського монастиря. За святителя Феодосія в Чернігівській єпархії намітився особливий підйом і укріплення монашества. Святитель приділяв також велику увагу духовенству і був дуже розбірливий при виборі кандидатів на священство. Він особливо протегував чернігівським духовним школам, запрошував до них із Києва вчених ченців, серед яких був святий Іоанн (Максимович), майбутній митрополит Тобольський, який став згодом помічником і наступником святителя та організатором чернігівських духовних шкіл. Сувора справедливість у ставленні до духовенства і пастви, глибоке співчуття, поблажливість і християнська миролюбність були відмінними рисами діяльності святителя Феодосія. До нього часто зверталися за допомогою і порадою не тільки православні, а й особи інших віросповідань.

Але недовго святитель Феодосій опікувався чернігівською паствою. Відчуваючи наближення смерті, він викликав до себе в Чернігів намісника Брянського Свенського монастиря, святого Іоанна (Максимовича), і звів його з ієромонаха в архімандрита Чернігівського Єлецького монастиря. У новому архімандриті він заздалегідь готував собі наступника. 6 лютого 1696 року святитель Феодосій помер і був похований у Чернігівському кафедральному Борисоглібському соборі, за правим криласом, в особливо зробленому для того склепі. Згодом його наступник, святитель Іоанн (Максимович), побудував над його труною цегляне склепіння з хвалебним написом у віршах на знак подяки за чудесне зцілення від тяжкої хвороби. Особливе благодатне обдарування, яке стяжав святитель Феодосій, засвідчено його подвижницьким життям і потаємною допомогою всім, хто підносить йому молитви.

Прославлення святителя Феодосія відбулося 9 вересня 1896 року.

Підготовлено за матеріалами сайту  “Азбука віри”.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *