Галерея

9 серпня – свято великомученика Пантелеймона

9 серпня — Свята Православна Церква вшановує пам’ять святого великомученика і цілителя Пантелеймона. Божественну літургію та акафіст перед іконою святого, у соборі Різдва Богородиці звершив клірик собору ієрей Іоанн Моніка.

З найдавніших часів святий Пантелеймон вважається покровителем лікарів. Молитви недужих, з вірою звернені до нього, приносять полегшення, зцілюють від фізичних і духовних недуг.

Святий Пантелеймон жив за часів правління імператора Максиміана в Ш столітті н. е. в місті Нікомідії, Віфанській провінції.
Відомо, що батько його по імені Євсторгій був знатним людиною язичницької віри, а мати, Еввула сповідувала християнство. При народженні хлопчика нарекли ім’ям «Пантолеон», що означає «по всьому лев»,
і лише пізніше, коли виявив він у повноті своєї цілительські й духовні дари,
люди стали називати його «Пантелеймон» – тобто всемилостивий. Земне життя св. Пантелеймона було короткочасним, він прийняв мученицьку смерть, будучи ще зовсім юним. Тому на іконах він і зображується в лику юнака.

Але настільки сильний вплив справив він на сучасників, що залишився у вічній пам’яті, як цілитель, істинний християнин, який прийняв великі муки, але не відмовився від своєї віри, і, нарешті, святий, котрий здобув особливу божественну благодать Святого Духа.

Житія святих оповідають, що св. Пантелеймон отримав прекрасну на той час освіту. Він навчався еллінської мудрості, виявляв чудові здібності, відрізнявся приємним характером і манерами, був доброї вдачі, за що його любили оточуючі. Мати виховувала хлопчика в християнських традиціях, але рано померла, і вихованням сина став займатися батько, намагаючись залучити дитину до язичництва. Ймовірно, повною мірою це йому не вдалося, бо «душа людини за природою своєю християнка» (Тертуліан), і материнські уроки глибоко запали в душу ще в ранньому дитинстві.

Лікарському мистецтву св. Пантелеймон навчався у знаменитого лікаря Евфросина, послугами якого користувався сам цар Максиміан, відомий гонитель християн. Цар незабаром звернув увагу на юнака і захотів зробити його в майбутньому своїм придворним лікарем.

Поворотним моментом в житті св. Пантелеймона стала зустріч зі старим пресвітером по імені Єрмолай. Старець довго розмовляв, наставляючи юнака, полюбивши його як рідного. Разом зі спасенними бесідами, Пантелеймон отримав, мабуть, і якісь поради щодо цілительства, яке може відбуватися тільки по істинній вірі в Христа.

Юнак хотів перевірити на практиці це, але якийсь час не траплялося випадку.
Але одного разу, йдучи від старця, св. Пантелеймон натрапив на мертву дитину, яку ужалила велика змія. Сам плазун лежав біля померлого.
Побачивши це, юнак спершу злякався і відступив, але потім сказав сам собі:
«Зараз треба випробувати і дізнатися, чи істинне говорить старець Єрмолай». І він звів очі до неба й вимовив: «Господи Ісусе Христе, я недостойний взивати до Тебе, але, якщо Ти бажаєш, щоб я став рабом Твоїм, то з’яви Свою силу і зроби так, щоб по імені Твоєму хлопчик ожив, а єхидна стала мертвою».

І диво сталося, хлопчик встав живим, єхидна здохла. Юнак зі сльозами на очах став прославляти і дякувати Богові, після чого хрестився у старця Єрмолая, залишаючись після Хрещення у нього ще сім днів. Особливістю цього випадку чудесного зцілення є те, що воно відбулося ще не по повній вірі самого цілителя і поряд зі зціленням немовляти остаточно воскресило душу юного лікаря. Це був своєрідний аванс, якщо можна так висловитися, і, в той же час, вищий знак довіри і любові шукача істини.

Через якийсь час відбувається другий випадок чудесного зцілення.
На цей раз до Пантелеймона звернувся сліпець, який остаточно зневірився в лікарях, бо на лікування витратив майже всі свої статки, а користі не отримав ніякої. Нещасний, почувши про юнака-цілителя, став просити його: «Благаю тебе, помилуй мене, сліпого, що не бачить солодкого світла: всі лікарі, котрі знаходяться в цьому місті, мене лікували, але не принесли ніякої користі».

Тим часом виявилося, що серед безуспішних лікарів був і Ефросин – учитель св. Пантелеймона. Бачачи гарячу віру нещасного, Пантелеймон береться його лікувати і не тільки зцілює фізичну недугу (настає повне прозріння), але і воскрешає духовно, долучаючи до правдивої Христової віри.

Можна уявити, скільки радості було у цієї людини, яка знову побачила світ.
Після зцілення колишній сліпець (разом з батьком св. Пантелеймона) приймає Хрещення. Про те, що зцілення відбулося повне, а не тільки фізичне, говорить той факт, що зцілений не відмовиться і в майбутньому від істинної віри і, як і той, хто вилікував його, прийме за неї мученицьку смерть.

Після смерті батька св. Пантелеймон роздає увесь свій спадок бідним і нужденним, сам же продовжує допомагати людям. «Йому був посланий дар зцілення, і він завжди безкоштовно лікував хворих не стільки травами, скільки прикликанням імені Ісуса Христа». «Він був лікарем не тільки хвороб, але й убогості людської», – пише житіє.

Всі хворі з міста і околиць, бачачи таке дивовижне мистецтво лікування і безкорисливість, стікалися за допомогою до Пантелеймона. Через заздрості інших лікарів, за їхніми обмовами і за прихильність до християнства,
св. Пантелеймон був ув’язнений імператором. Його звинувачували в чаклунстві, чародійстві, відступі від язичницької віри предків. Мужній юнак відстоював християнську віру і запропонував імператору влаштувати своєрідне змагання: принести будь-якого безнадійного хворого і дати його спочатку придворним лікарям, котрі сповідували язичництво. Імператор погодився.
Тоді принесли розслабленого, тобто паралізованого, хворого, над яким марно лікарі і жерці закликали своїх богів: хто Асклепія, хто Зевса, хто Діану.
Допомоги від них хворий не отримав ніякої. Тоді Пантелеймон, помолившись, взяв за руку стражденного і вимовив:
«В ім’я Господа Ісуса Христа, встань і будь здоровий»… Хворий тут же видужав і встав. У безсилій люті імператор наказав убити юнака, на що той мужньо відповів: «Померти за Христа для мене надбання».

Св. Пантелеймон прийняв мученицьку смерть. Його тіло стругали залізними кігтями, ребра обпалювали свічками, що горять, кидали в розпечене олово, колесували і, в кінці кінців, обезголовили. Свою смерть він зустрів радісно, ​​співаючи псалми.

Цілитель Пантелеймон зображений на іконах з невеликою скринькою в лівій руці і тоненькою лжицею (ложечкою) в правій. У скриньці цілюще зілля. Він знає, яке з них – кому.

Свята глава великомученика Пантелеймона досі зберігається в руському Пантелеймонівському монастирі на Афоні. Частинки мощів святого знаходяться у багатьох храмах.

Підготовлено за матеріалами сайту “Фома”,  “Православие в Україні”.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *