Галерея

28 липня – святого рівноапостольного князя Володимира

28 липня — Свята Православна Церква вшановує пам’ять святого рівноапостольного князя Володимира, у Святому Хрещенні Василія. Божественну літургію у соборі Різдва Богородиці звершив клірик собору ієрей Іоанн Моніка.

Настоятель протоієрей Михаїл Терещенко відвідав Києво-Печерську Лавру, де молився про мир в Україні та за всіх прихожан нашого собору.

28 липня ми святкуємо  день Хрещення Русі, Свята Православна Церква згадує пам’ять рівноапостольного князя Володимира. 28 років він прожив у світлі Христової Істини. Якими вони були? Що думав, як відчував себе князь, якого навіть літописець називав перелюбником і якому приписували неймовірну кількість дружин. Князь-воїн, князь-державець, а згодом князь-просвітитель. Правитель, який зміг зробити для своєї землі найбільше, що було у його силах — вселити ВІРУ. “Ясним сонечком”, “Красним” називали його сучасники.

Житіє просвітителя з історичними подробицями збережено в літописі преподобним Нестором. Перші роки життя і князювання Володимира пройшли в темряві язичництва. У 980 році Володимир вступив на князівський престол і проявив себе не тільки хоробрим воїном, але й мудрим правителем. За словом літописця, пристрасний, сильний, він любив війни і походи, був нестримний у бенкетах і забавах, одним словом — був достойним сином свого батька Святослава — язичником не стільки за переконанням, скільки за способом життя. Християнство повинно було відштовхувати Володимира своїми моральними правилами. Крім того, Володимир, як і його попередники, мечу довіряв більше, ніж хресту. Бажання пізнати істину вже зайнялося в душі Володимира, який з дитинства ще пам’ятав християнські звичаї та поради своєї бабці Ольги і разом з християнами плакав над її могилою. З язичницькою неприборканістю пристрастей у ньому поєднувалася і певна душевна глибина, мудрість, доброта, а це є видимі причини того, чому його серце виявилося здатне сприйняти Бога. Він перестав вірити в богів, називаючи ідолів колодами і почав займатися пошуками тієї віри, яку він хотів встановити для себе і для підданих у своїй державі. До нього приходили посли різних держав, кожен із яких пропонував князю свою віру. Але ніяка віра не зацікавила князя так, як віра греків. Князь Володимир, покликаний Промислом Божим бути хрестителем Русі, був уже готовий прийняти православну віру від греків, але, будучи мудрим керівником, готував народ до Хрещення шляхом частих бесід про віру на княжому дворі, шляхом випробування вір. Він посилав своїх людей в інші країни. Відправляючи посольство, він знайомив русів з вірою, станом торгівлі, армії, побуту, життя народів. Посли, прибувши з Константинополя, так охарактеризували своє враження від богослужіння, яке в Константинопольському храмі в ім’я Софії Премудрості Божої звершував патріарх: «Не знали, на небі чи на землі ми, бо немає на землі такого видовища та краси такої, і не знаємо, як розповісти про це, знаємо тільки, що перебуває там Бог з людьми, і служба їх краще, ніж у всіх інших країнах. Не можемо ми забути краси тієї…». Так було прийнято історичне державне рішення про Хрещення Русі. У 988 році Володимир зібрав численну дружину і пішов війною на Корсунь. Взявши його, Володимир сказав: «Ось я взяв славний град ваш Корсунь; чую, що маєте сестру свою ще дівицею, і прошу її собі в дружини; коли ж не віддасте її, то і з вашим градом учиню так, як з Корсунем». Важко було імператору Василю і Костянтину переконати царівну Анну йти в чужу країну, за князя-варвара. Але Господь хотів просвітити Володимира ще одним чудом. У руського князя захворіли очі, він зробився сліпим. Князь впав духом, але мудра царівна утвердила його в Христовій вірі; вона послала сказати йому: “Прийми тимчасову сліпоту оцю як присутність Божу, бо хоче показати тобі Господь невимовну свою славу; якщо хочеш звільнитися від своєї хвороби, хрестися в ім’я Святої Трійці, інакше не зможеш зцілитися”. Володимир повірив і сказав: “Якщо це здійсниться, то воістину великий Бог християнський!”. Він велів все приготувати для свого Хрещення. З надзвичайним торжеством звершено було Таїнство Хрещення. Як тільки єпископ поклав святительську руку на главу новохрещеного і став занурювати його в купіль — в ім’я Отця і Сина, і Святого Духа, раптово князь прозрів і прославив Бога. Як тільки князь Володимир охрестив жителів Києва, він подбав, щоб і вся підвладна йому земля просвітилася святим хрещенням. Всюди велів зруйнувати капища, скидати ідолів і ставити церкви, розіслав пресвітерів для Хрещення народу. У Києві, на колишньому пагорбі Перуна, щоб знищити пам’ять язичницького бога, поставив церкву в ім’я свого ангела — святого Василя. Просвічення Русі відразу ж почалося церковно-слов’янською мовою. Візантія направила в Русь з царівною Анною не грецьке, а болгарське духовенство і богослужбові книги церковно-слов’янською мовою. Труди великого князя Володимира і перших Київських митрополитів Михаїла і Леонтія, дали чудові плоди. Епоха святого Володимира була ключовим періодом для державного становлення Православної Русі. Хреститель Русі захворів і віддав дух Господу в селі Спас-Берестові 15 липня 1015. Святий князь Володимир правив Руською державою 37 років.

Підготовлено за матеріалами сайту  “Православие в Україні”.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *