Христос народився

Святкову Божественну літургію у день Різдва Христового та всеношну напередодні ввечері у нашому соборі звершив настоятель отець Михаїл Терещенко, ранню літургію звершив клірик собору отець Іоанн Моніка. Радість Різдва – надзвичайна! Вона і загальна, вона і особиста. Вона надихає до пошуку Обіцяного, але вона нас, християн сьогодення застерігає: Почуйте спів ангелів, який був для всіх, але почули і відгукнулись лише пастушки… Зірка була для всіх – але побачили лише волхви… Євангеліє звучить дві тисячі років – але чують лиш осяяні любов’ю Богонемовляти…

РІЗДВЯНЕ ПОСЛАННЯ ВИСОКОПРЕОСВЯЩЕНІШОГО МИТРОПОЛИТА ЧЕРНІГІВСЬКОГО І НОВГОРОД-СІВЕРСЬКОГО АМВРОСІЯ, 2018 РІК.

Да поют, радующиеся, царствия вся земная,

отечествия же языков да веселятся,

горы и удолия, и холмы, реки, моря и вся тварь

Господа, ныне Рождшегося, величает

(Тропарь Канона Предпразднства Рождества)

Понад дві тисячі років тому, в таку ж ніч, як сьогодні, Божественна любов увійшла в світ в образі Новонародженого, – слабкого, беззахисного, який довірливо себе віддає, на все сподівається і не мислить зла. Своїм прикладом Він закликав нас так само любити всіх такою мірою любові, щоб віддати за них своє життя.

Глибокий сенс Різдва у тому, що воно відбувається в скромній Віфлеємській печері, далеко від мирської влади і людської метушні, в нічній тиші. Так непомітно Бог надав велике благодіяння – став Людиною, щоб народитися Христу в наших серцях. Так само Він входить Своєю благодаттю в наше серце і проганяє звідти пристрасті і гріхи, все лукаве і нечисте, – і в печері очищеного серця непомітно народжується Христос.

Свято Різдва нашого Спасителя Церква відзначає урочисто, щоб усі відчули велич того, що Бог став Людиною заради нас. Логос став Людиною, жив разом з нами і «тим, які прийняли Його, віруючим в ім’я Його, дав владу бути чадами Божими» (Ін.1:12). Кожна людина, йдучи шляхом любові Христової, яким Він пройшов перед нами, – шляхом смирення і хресної любові до ближнього – в міру свою наслідує Його любові. Ті, хто прийняли Христа як втіленого Бога, отримали від Нього силу і можливість дійсно стати Божими дітьми.

Бог став людиною, щоб людина по благодаті стала Богом, щоб повернути людину до мети її існування і істинного сенсу свого життя, який вона втратила після гріхопадіння в Раю.

Святий Ієронім Стридонський у Різдвяний святвечір молився на всеношній: «Ангели принесли Тобі пісню, волхви – дари, пастухи прийшли побачити Тебе, Пресвята Богородиця дала Тобі свою плоть, земля – печеру, небо – зірки, а я, – що я можу Тобі принести? Що?». І коли він так помолився, в богобаченні перед собою узрів Христа в образі Дитини та запитав: «Боже мій, що Ти хочеш, щоб я дав Тобі?». І почув у відповідь: «Твої гріхи!».

Сам Бог хоче, щоб ми віддали Йому наші гріхи, хоче очистити і звільнити нас. Печаль і горе, падіння, пороки і гріхи наповнюють наше життя і не наближають нас до Бога, а віддаляють від Нього. Ми слабкі, немічні для життя високого, гідного імені людини. Де без Христа знайшли б ми допомогу і розраду?

Але ось милосердний Отець Сам простягає нам руку допомоги. Він посилає в світ Сина Свого Єдинородного, щоб кожен, хто вірує в Нього, не загинув, але мав життя вічне. Народився Христос – до нас, людей, сходить благовоління Боже. Народився Спаситель, – і починається дія благодаті Його в людях. Усі немічні грішники отримують Божественну допомогу. Сам Христос каже: «Прийдіть до Мене, усі струджені та обтяжені, і Я заспокою вас» (Мф.11:28). На всіх виливає Він в Таїнствах благодать, що дає заспокоєння і радість всякій наболілій душі. Ось чому віра в Бога закладена в саму нашу природу, Animanaturaliter christian (душа по природі християнка).

Бог стає Людиною, – значить, наше спасіння йде від Самого Бога. Ми побачили Бога в особі Господа нашого Іісуса Христа, оскільки Слово стало плоттю і жило серед нас, «повне благодаті та правди, і ми бачили славу Його, славу, як Єдинородного від Отця (Ін.1:14). Тепер людина має розвивати свій зв’язок з Богом, особистий зв’язок любові з Христом.

Писання не говорить про заповідіь вірити в Бога, але говорить нам, що перша і найголовніша божественна заповідь – любити Господа свого. Ми покликані любити Бога, адже Він заради нас став Людиною, ми чули Його і з’єдналися з Ним; приймаючи Хліб і Кров зі святого потира, ми знову стаємо одним цілим з Христом.

Такий головний сенс Різдва: ми покликані любити Бога. Христос, що явив Себе за допомогою Свого втілення, надав нам можливість навчитися любити Його, щоб любов ця стала нашою посильною відповіддю на Його велику любов. І ми любимо Христа, оскільки Він першим возлюбив нас, і радість Христової любові наповнює серця віруючих.

Нехай же сповнимося ми цієї радості в день сьогоднішній і нехай вона підтримує нас у день прийдешній, щоб ясніше усвідомлювати велич Різдва і того, чого навчав нас Христос, котрий прийшов на землю!

Сердечно вітаю вас, возлюблені отці, дорогі браття і сестри, з великим святом! Бажаю всім вам благословенної зустрічі свята Різдва Христового. Нехай сповняться наші серця в цей світлий день духовною радістю, неминущим миром і любов’ю до Бога і ближнього! Будемо вірити і сподіватися, що прийдешній рік буде роком милостей Божих для нас і Вітчизни нашої!